Здавна в культурі різних народів світу волоссю надавали особливого значення. Звичаї та обряди, пов'язані з волоссям, відображали віру наших предків у його надзвичайну силу.
Волосся і магія
Здатність волосся швидко рости в уявленнях давніх людей зближувала його з рослинністю. Недарма в українській мові поширені такі порівняння людини: "росте як бур'ян при дорозі", "дівчина — як калина", "синочки — як дубочки", "голівка — як маківка", "скрипить як старе дерево".
Вигляд волосся (його густота, довжина, охайність, колір) вказували на приналежність до дикого світу природи чи культурного світу людини. Не випадково більшість міфологічних істот (чорт, водяник, дідько, лісовик, мавка) мають довге, розкуйовджене волосся, густий волосяний покров по тілу, що символізує їх приналежність до потойбічного світу. Водночас людське волосся охайно зачесане та підстрижене — ознака цивілізованого суспільства.
Волосся часто ставало засобом магічного впливу. Щоб застерегтись від причарування, заборонялось користуватися чужим гребінцем і позичати свій. Волосся, що випало, не можна було викидати на вулицю, щоб його не розніс вітер і не боліла голова.
Народні зачіски
Ідеальною жіночою зачіскою, за народними уявленнями, була "голівка гладка" — акуратно зачесана голова із волоссям, заплетеним в одну чи дві коси. У волосся вплітали кольорові стрічки, на свято дівчата одягали віночки, пов'язували голову широкою стрічкою. У Карпатах прикрашали волосся пір'ям.
Статус заміжньої жінки зобов'язував її тримати волосся покритим. Приховане головним убором волосся жінки свідчило, що вона заміжня. Неприпустимою була її поява на людях простоволосою, "голомозою". З розпущеним волоссям, за народними уявленнями, ходили лише відьми і чаклунки, та й то уночі.
Волосся в обрядах
Звільнення від першого волосся було одним із початкових етапів входження новонародженого у світ людей. Такий ритуал називався "пострижини". Він відбувався, коли дитині виповнювався рік, і позначав її прилучення до роду, суспільства.
У шість-сім років дітей підстригали "на стать". Запрошена батьками жінка, що звалася "сахнівна", заплітала дівчинці волосся в коси. Хлопчика ж стригли і саджали на коня.
Важливу роль відводили волоссю у весільних обрядах. Перед весіллям, у суботу вранці, "розплітали молоду", мати мила їй водою із зіллям коси, розчісувала їх, а дівчата сиділи за столом і співали. Це символізувало прощання дівчини з дівоцтвом. Після весілля молода переходила до роду молодого, і сила, якою наділялось волосся, відтепер мала належати йому.
Відсутність волосся
Значення лисини пов'язане з сезонною циклічністю природи. Так само, як на зиму рослинність зникає з землі, з віком рідшає волосся на голові людини, а то й зникає зовсім. Звідси поліське вірування, що в мороз потрібно вийти на вулицю і рахувати лисих дідів (старших чоловіків, які мають своїх онуків). Вважалось, що, якщо нарахувати їх 40, неодмінно потеплішає.
До чоловіків, які рано лисіли, у традиційній культурі ставились дещо негативно, підозрюючи їх у зв'язках із нечистою силою.
Уявлення про Лису гору, як місцевість, де збирається нечиста сила, присутні у фольклорі багатьох європейських народів. Лиса гора позбавлена енергій життя, плідності, тому тут може перебувати тільки "нежить": відьми, чорти, волосся у яких росте не так і не там, де у людей. Народна лайка "дідько лисий" вживається для негативного означення незрозумілого, невідомого. Насправді, за народними оповіданнями, дідько — кудлатий, із густим волоссям на обличчі.
Таким чином, наші предки вірили, що волосся має чудодійні властивості, тому воно використовувалось у багатьох магічних діях.
2 
1
Коментарі