Рада ухвалила закон, який увійде в історію

Пакет законів про засудження комуністичного і нацистського тоталітарних режимів ухвалила Верховна Рада 9 квітня 2015 року. Документи забороняли радянську символіку, засуджували режими, відкривали архіви радянських спецслужб та визнали борцями за незалежність України Українську повстанську армію.

Президент Петро порошенко підписав закони 15 травня 2015-го. Через тиждень вони почали діяти. 16 грудня того ж року Окружний адміністративний суд Києва заборонив діяльність Комуністичної партії України.

 

Публіцист Павло Казарін вважає, що Україна повинна була пройти декомунізацію ще після проголошення незалежності. Але не були готові. Бо роком здобуття справжньої незалежності є не 1991 рік, а 2014-й. Багато хто критикує декомунізацію символіки. Говорить, що ця реформа не настільки принципова порівняно з іншими інституційними змінами. Її значення не варто недооцінювати. Це історія про колективний соціальний договір. Про те, що політична нація, яка живе в цій країні, вважає нормативним, а що – ні. Який історичний спадок визнає своїм. Які дії персонажів минулого оцінює як правильні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Перший Ленін впав 1990 року: як скидали ідола комунізму

Письменник Володимир Панченко вважає, що поняття "декомунізація" трактується поверхово.

"Аби зрозуміти, що воно означає, треба усвідомити, що таке комунізація, - пояснює. - Маніфест Комуністичної партії я читав двічі в житті. Перший – коли був студентом. Другий – 1997 року, коли писав статтю про Соловки. Головна ідея цього маніфесту – тотальна справедливість, яка досягається диктатурою пролетаріату. Тобто насильне ощасливлення людства. Щоб реалізувати цей задум, треба було знищити корінь зла. За Марксом – це приватна власність.

Тож треба мати на увазі не перейменування вулиць, а повернення почуття власності громадянам. Створення сильного прошарку середнього класу. У нас він крихкий і слабкий. Два Майдани – це історія його боротьби".

 

"Ми вшановували пам'ять жертв Голодомору, а поряд лишалися монументи його організатору Григорію Петровському. Запит на очищення був відчутний, - говорить Богдан Короленко з Українського інституту національної пам'яті. - Декомунізація стала відповіддю й на агресію Росії. Для українського суспільства символічне очищення простору перетворилося на фактор національної безпеки.

Зараз продовжуємо відстежувати ситуацію. Реагуємо на звернення громадян. Від органів місцевого самоврядування вимагаємо виконувати закон. Якщо ігнорують, залучаємо правоохоронні органи. Наприклад, у Новгороді-Сіверському на Чернігівщині на водонапірній вежі в центрі міста досі є зображення Сталіна та Леніна. У Харкові на школі відновили пам'ятну дошку маршалу Жукову".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Я хочу, щоб він тут стояв": скандальний пам'ятник Леніну не можуть знести

У грудні 2018-го Верховна Рада проголосувала за перейменування Кіровоградської області на Кропивницьку. Але провалила зміну Дніпропетровської області на Січеславську. Щоб регіони отримали нові назви, парламент має внести зміни до Конституції.

 

Після декомунізації в Україні почнуть деколонізацію.

"Мова йде про ХVІІ - ХVІІІ століття, коли частина нашої території була колонізована Російською імперією, - говорить керівник Інституту національної пам'яті України Володимир В'ятрович. - У першу чергу це стосується півдня та сходу України. Росіяни подають нашу історію таким чином, ніби до появи на цих територіях імперії, вони не мали свого минулого. Це використовується сучасною російською пропагандою для поширення впливу на Україну. Дуже важливо, щоб ми позбавили їх цієї можливості. Саме тому у рамках деколонізації ми говоримо про російську імперську спадщину, якої за кілька сотень років назбиралось досить багато".

×