"Злидні — то нечиста сила, — каже Марія Абрамова, 62 років, із Зінькова на Полтавщині. — Якщо вони напали на якусь хату, в ній враз перестає усе вестися. Злидні ходять з бідою. Правду кажуть, що не сама біда ходить, а діток із собою водить".
На хату злидні нападають великими гуртами, аж до 12. Це — малі, худі та скрючені створіння у великих брудних чоботях і шапках. Вони кудлаті, як коти чи собаки, вередливі, злі й горласті. Злидні постійно голодні та ненажерливі. У пошуках їжі перевертають усе в хаті, пхають носа до кожного горщика, крадуть у курей яйця, нищать худобу. Від них миттєво скисає молоко, підгорає каша, псується хліб у діжі, б'ється посуд і рветься одяг. Злидні приносять таку шкоду і збитки у господарстві, що сім'я, в якій вони оселилися, враз біднішає.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Трійцю зелень освячують у церкві, а після служби несуть на кладовище
Напасти можуть без видимої причини, а можуть завестися в людей, які аж занадто мріють розбагатіти. Колись говорили, що вони чіпляються й тих, хто працює під час їжі. Насилають їх відьми й заздрісники. У селянській хаті злидні кублилися в запічку або під піччю.
— А в теперішніх квартирах вони живуть по кутках, — додає Марія Абрамова. — От коли приносили з церкви свічку, підносили до кутків, а свічка гасла ні з того ні з сього — значить, там єсть злидні.
Позбутися їх важко: "Впросилися злидні на три дні, а й у три роки не виженеш".
— Щоб їх вигнати, треба всю хату свяченим маком обсипати, — радить Марія Андріївна. — Особливо по кутках — навхрест сиплять мак і кроплять свяченою водою. І ще: в хаті не повинно бути жодної краденої речі. Від злиднів оберігають також освячені в церкві вінки і ржавий ніж, заткнутий у поріг хати. Але найсильніше — злагода в сім'ї.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Звичай перестрибувати парами через купальське вогнище є відгомоном давнього обряду
А ще злидні люблять лінивих і не люблять працьовитих. Розповідають, що якось прийшли вони до одного дядька й питають:
— Що ти, чоловіче, робиш?
— Ору.
— І будем їсти?
— Ну, треба спочатку поорати, посіяти, хліб виростити.
— І вже будемо їсти?
— Та ще треба хліб зібрати, скласти в копи, перевезти до обори.
— І тоді будемо їсти?
— Так ще треба обмолотити й намолоти борошна.
— Тоді й будемо їсти?
— Ще ж треба жінці вчинити хліб, вимісити, спекти його!
Так довго чекати злидні не захотіли й відчепилися. Бачать — лежить у полі дядько, відпочиває.
— Що робиш?
— Чекаю, поки жінка обід принесе.
— О, будемо їсти. Це — наш хазяїн!
Коментарі
5