"Микола Іванович любив крутитись біля людей. Де бувало збереться групка молоді - туди він і затешеться обов'язково. Мав риси, невластиві панським дітям. Пальцем нікого не зачепив. З усіма був як друг. Виглядав, як справжній старий Костомар, як дві краплі води. Суворий вигляд, але душа дуже добра була. Я й не бачив таких ніколи.
З усіма вмів говорити і до всіх ставився з приязню: з панами - по-панськи, з духовними - по дружньому, а з селянами як мужик. Всі ми думали, що він трохи дурненький був. Господарством не займався, нікого не ображав, ні перед ким не виставлявся, всюди без діла ходив, до всього дивно придивлявся. Але як почне говорити, то всі бачили, що в голові не пусто в нього. Тоді стали говорити, що він прикидається і насправді не такий, дуже вже розумно говорить - кожне слово виходить зі змістом", - розповідав статисту Федору Щербині про дитинство історика Миколи Костомарова мешканець його рідного села Юрасівка, тепер Ольховатський район Воронезької області в Росії. Вчений народився там 16 травня 1817 року.
Його батько Іван Костомаров був місцевим поміщиком. Мати Тетяна Мельникова - з кріпаків. Рідня поміщика була проти шлюбу. Тому вінчалися в іншому селі. Чоловік був більш ніж на 30 років старшим і дуже любив свою дружину. Цінував її красу та розум. Микола народився до їх одруження. Батько любив його ще більше за дружину. Вона намагалася все віддавати і всіляко годити сину.
Коли хлопчику було 10 років, батька вбили. Селяни, до яких він ставився дуже вимогливо, підлаштували все як нещасний випадок з кіньми. Лише через 7 років після вбивства один зі злочинців проговорився про поміщика у шинку. Це стало відомо поліції. На допиті вбивця зізнався про спільників.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Цар московський усе рівно був, що ідол і мучитель" - Микола Костомаров
"Перший удар наніс кучер Савка залізним ключем. Костомаров одразу звалився мертвим. Наскочили хлопці, схопили його за пальці й обмотали віжками. Приклали до чола підкову, вдарили по ній ключем. Савка залишив пана з кіньми і побіг по допомогу", - йшлося у зізнаннях. Винних заслали до Сибіру, але селяни поміж собою говорили, що треба було б покарати родичів, які отримали спадок і могли це все організувати.
Дружині із сином залишилась невелика частина статків Костомарова. Вони були змушені придбати інший будинок, оскільки маєток відсудили родичі. 1833 року Микола закінчив гімназію у Воронежі і вступив на історико-філологічний факультет Харківського університету. Жив на квартирі у письменника Петра Гулака-Артемовського, який викладав історію в університеті.
"Двір Гулака-Артемовського був майже на краю міста. Сам він жив у одноповерховому дерев'яному будинку, що виходив фасадом на вулицю. Всередині був доволі пишно прибраний. Студенти були розміщені в двох флігелях, що стояли на подвір'ї. За кілька дворів було старе кладовище з невеликою церквою. В ясні весняні та осінні дні я ходив туди гуляти. Дізнавшись про це, мій господар розтлумачив це припадком меланхолії і став умовляти мене обирати для прогулянок веселіші і людні місця.
Після канікул я помістився у того ж Гулака-Артемівського, але вже на інших умовах. Він відмовився брати з мене гроші за приміщення і запропонував викладати історію його синам. Так я прожив до січня 1837 року, коли був підданий іспиту", - згадував у "Автобіографії" Микола Костомаров.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Костомаров писав листи нареченій від імені свого кота Васьки
1844-го він захистив магістерську дисертацію і почав викладав історію у харківському приватному пансіоні де Роберті. Потім у рівненській та київській гімназіях. 1847 року став викладачем історії Київського університету, почав читати лекції з філософії і психології в Київській духовній академії.
"Разом з матір'ю я оселився на Хрещатику в будинку Сухоставських. Через кілька будинків, на протилежному боці в готелі квартирував Тарас Григорович Шевченко, - згадував Костомаров. - Він приїхав з Петербурга з наміром притулитися тут і знайти собі посаду. Я познайомився з ним. Ми одразу зблизились. Це був апогей його духовної сили. Я захоплювався його творами. Багато невиданого він давав мені читати в рукописах. Ми просиджували з ним довгі вечори до глибокої ночі. З настанням весни часто сходилися в невеликому садку Сухоставських, що мав малоросійський характер - був насаджений переважно вишнями. Було там і кілька колод бджіл, які тішили нас своїм дзижчанням."
Разом з Шевченком брав участь у діяльності Кирило-Мефодіївського братства - таємної організації, яка виступала за федералізацію Російської імперії. Написав програму організації - "Книга буття українського народу". За доносом студента Петрова учасників організації арештували. Рік сидів у Петропавловській вязниці, а потім відбував заслання у Саратові.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: При обшуку в Шевченка знайшли три пістолети
Помер Микола Костомаров на 68 році життя у своїй квартирі в Петербурзі. Похований на Волковому цвинтарі.
"Одержавши телеграму про смерть Миколи Івановича, я пішов зі своєю дружиною до нашого попа, - згадував Олександр Кисіль, прийманий син Миколи Костомарова. - Він відслужив панахиду по Миколі Івановичув нашій дідівській церкві. Не встигли відслужити, як до попа прискакав верхи поліцейський урядник. Він прочитав папір, що губернатор заборонив служити панахиду за Костомаровим".
8 
35413
Коментарі