Сьогодні виповнюється 197 років з дня народження великого історика і поета.
16 травня 1817року народився Микола Костомаров, український історик, поет-романтик, мислитель, громадський діяч. Автор "Книги буття українського народу".
Микола Костомаров був сином поміщика і селянки. Він народився до вступу його батьків у шлюб і за законами Російської імперії став кріпосним свого власного батька. Попри те, що згодом Іван Костомаров і Тетяна Мельникова повінчалися, батько так і не встиг усиновити сина.
Коли йому було 11 років, його батька вбили дворовими людьми, викравши при цьому накопичений ним капітал. Смерть батька поставила сім'ю в скрутне становище: Микола, народжений поза браком, як кріпак батька в спадок переходив тепер його найближчим родичам - Ровневим.
Варто відмітити, що останні були не проти відвести душу, знущавшись з дитини. Тому, коли Ровневі запропонували Тетяні Мельниковій "долю вдови" - "50 тисяч рублів асигнаціями і свободу синові" - вона відразу ж погодилася.
У 16 років Костомаров поступив на історико-філологічний факультет Харківського університету. Там він отримав прізвисько "enfant miraculeux" (по-французьки - "диво-дитина"). Будучи дуже здібним, Микола дуже швидко набирався знань, які давали вчителі.
Костомарова зацікавила українська мова та історія українського народу, про існування якого, до речі, до вступу в університет він і не знав.
- Любов до малоросійського слова більше і більше захоплювала мене, - згадував Костомаров, - мені було прикро, що така прекрасна мова, залишається без всякої літературної обробки і, крім того, піддається абсолютно незаслужено.
Він не лише вивчив українську мову, але і перечитав усі видані народні українські пісні і друкарську літературу українською мовою.
Цитати Миколи Костомарова з "Книги буття українського народу"
"Тому що не хотіла Україна йти услід мов, а трималася закону божого, і всякий чужестранець, заїхавши в Україну, дивувався, що не в одній стороні на світі так щиро не моляться богові, ніде чоловік не любив так своїй жони, а діти своїх батьків"
"І день ото дня росло, умножалося козацтво і незабаром були б в Україні усі козаки, усі вільні і рівні, і не мала б Україна над собою ні царя, ні пана, опріч Бога єдиного, і, дивлячись на Україну, так би зробилось і в Польщі, а там і у других слов'янських краях. Тоді Україна пристала до Московщини і поєдналась з нею як єдиний люд слов'янський с слов'янським нерозділимо і несмісимо, на образ іпостасі божої нерозділимої і несмісимої, як колись поєднаються усі народи слов'янські між собою"
"Але скоро побачила Україна, що попалась у неволю, бо вона по своїй простоті не пізнала, що там був цар московський, а цар московський усе рівно був, що ідол і мучитель"
"І одбилась Україна од Московщини, і не знала, бідна, куди прихилить голову"
3 
1
Коментарі