Українські селяни 1930 року змогли на пів року зупинити колективізацію та повернути все своє майно. Проти колгоспів організували понад 5 тис. масових протестів по всій країні, чим налякали радянську владу.

Про це Gazeta.ua розповів заступник голови Українського інституту національної пам'яті Володиимр Тиліщак.

 

"Суцільну колективізацію розпочали 1929-го, після виходу статті Сталіна "Рік великого перелому". У ній був заклик до початку масового колгоспного руху. Місцеві органи влади кинулися виконувати настанови вождя. Взялися за звичну для радянської системи штурмівщину. Людям погрожували, шантажували, виганяли з хат. Інколи чоловіків закривали на цілу ніч у сільраді, а жінок ґвалтували. Найбагатших називали куркулями, забирали все їхнє майно і депортували. Такі методи дали результат. До березня 1930-го майже дві третини господарств увійшли до складу колгоспів.

 

Насильницьку колективізацію проводили в усіх республіках Союзу, але в Україні це відбувалося найактивніше, тут був своєрідний епіцентр.

"Наші землі вважали однією із найголовніших житниць СРСР. Пріоритетними також були Кубань та Кавказ. В одному листі Сталін навіть згадував, що умови в Грузії не такі, як в Україні. У нас варто працювати наполегливіше над колективізацією. Це сколихнуло потужну хвилю протестів по селах. Людей обурювала брутальна поведінка представників режиму. Селяни спалахували як сірники через різні речі. Приводи повсюди були різні. Зазвичай це те, що найбільше допікало", - розповідає Тиліщак.

Перші масові заворушення відбулися на Луганщині та Хмельниччині.

 

"У містечку Містки на Луганщині спалахнули заворушення через виступ одного з жителів на місцевих зборах. Він публічно відмовився виконувати партійні вказівки, його підтримали інші. Цим зупинили створення колгоспу. Розібрали своє майно. Звістка про це сколихнула бунт у сусідньому селі Кругле. Те повстання називають "Праникова хмара", бо жінки праниками (дерев'яними дошками із зубцями для прання. - Gazeta.ua) виганяли чиновників із села.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Більшовики знищили бабусину сім'ю, а вона все життя була комуністкою - Дмитро Чекалкін

Водночас в селі Плужне Ізяславського району Хмельницької області хотіли закрити церкву, щоб налякати людей. Але голові сільради не віддали ключів від храму і відігнали активістів. Досягнули свого і влаштували подячний молебень. Дрібна перемога додала впевненості в собі, і люди рушили до колгоспів повертати майно. Наступного дня про ці події розповіли на базарі. Історія розійшлася між людьми по сусідніх районах".

 

"На Вінниччині хвиля повстань піднялася 8 березня. Того року цей день припав на перший тиждень Великоднього посту. За традицією, не можна було проводити розважальних заходів. У Шаргородському районі місцеві чиновники вирішили провести для жінок концерти. Селяни розгромили школи та будинки культури, а керівників порозганяли. Повстання стихали, коли селяни досягали мети. Головне було - повернути своє майно", - продовжує Володимир Тиліщак.

Історик називає тодішні протести прикладом першого ненасильницького спротиву. Усе починалося з мітингів і блокування, люди досягали свого масовістю.

×