Франциска Шанцковська півстоліття вдавала із себе доньку російського царя

6 лютого 1928 року на лайнері Berengaria в Нью-Йорк з Берліна прибула 27-річна Анастасія Чайковська. Жінка стверджувала, що вона дочка останнього російського імператора Миколи II — Анастасія Миколаївна Романова та просила звертатися до неї "Ваша високість".

Після Лютневої революції 1917 року російський імператор Микола II зрікся престолу. Уряд більшовиків заарештовану царську сім'ю відправив в Єкатеринбург на заслання. 17 липня 1918 року в підвалі будинку купця Іпатієва група червоногвардійців під командуванням Якова Юровського розстріляли царя Миколу II, царицю Олександру Федорівну, їхніх дітей: 23-річну Ольгу, 21-річну Тетяну, 19-річну Марію, 17-річну Анастасію і 14-річного Олексія. А також чотирьох слуг. Кати добили багнетами тих, хто подавав ознаки життя. Тіла залили вапном та кислотою і таємно поховали в яру неподалік.

Вперше про Анну Чайковську написали у місцевій пресі в лютому 1920 року в Берліні. Вказали, що в лікарні Святої Єлизавети одна пацієнтка – Анна Чайковська дуже схожа на велику княжну Анастасію. Її стан був психічно нестабільним, жінка намагалася накласти на себе руки. На голові і на тілі мала численні шрами. Посилалася на провали в пам'яті, але одне пам'ятала точно - всю її сім'ю розстріляли, тільки їй вдалося вижити. Чутка про вижившу під час розстрілу княжну поширився по всьому світу і дійшов до Росії. Російські емігранти приносили їй фотографії та книги про імператорську родину. Російську мову вона розуміла, але не розмовляла нею. Розповіла, що її врятував від смерті російський солдат Олександр Чайковський. З його родиною Анастасія Миколаївна переїхала в Румунію, там народила від нього хлопчика. У 1920 році, коли Чайковський був убитий у вуличній перестрілці, переїхала в Берлін, щоб розшукати вцілілих Романових.

Чайковська попросила прихистку в родині барона Артура фон Клейста, який жив в Берліні. Жінка страждала від туберкульозу кісток і анемією – важила менше 50 кілограмів. Через кілька місяців Чайковська втекла із будинку баронів. Її час від часу запрошували пожити в себе та оплачували витрати багаті російські емігранти. Російська імператриця Марія Федорівна, рідна бабуся царських дочок, дізнавшись про "Анастасію", відправила до Берліна камердинера Миколи II Олексія Волкова, який багато років служив царської сім'ї. "Анастасія" не впізнала Волкова, а на всі його запитання відповідала малозрозуміло. Відтоді від Чайковської відреклися усі родичі Романових. Але у неї було і багато прихильників, які їй вірили.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Радянський супершпигун дев'ять років передавав атомні секрети комуністам

У 1928 році Чайковська на запрошення княгині Ксенії Георгіївни Романової переїхала в США. Там почала називати себе Анною Андерсон. Незабаром княжна вигнала її з дому через погану поведінку. У 1938 році Анна за підтримки Гліба Боткіна і прихильників зажадала юридичного визнання того, що вона - дочка російського імператора. У такому разі вона б стала єдиною спадкоємицею спадщини. Справа Анни Андерсон проти Романових тяглося 49 років. Результат процесу виявився патовим: суд визнав недостатніми наявні докази її спорідненості з Романовими, а опонентам не вдалося довести, що Андерсон в дійсності не є Анастасією.

Після суду Анна Андерсон вийшла заміж за колишнього професора Віргінського університету Джона Менахена. Померла жінка 12 лютого 1984 роки від запалення легень. Тіло кремували і поховали в Баварії. За заповітом на могильній плиті зробили напис: "Анастасія Романова. Анна Андерсон". Дослідники життя Анни Андерсон вважають, що її насправді звали Франциска Шанцковська. Вона німкеня польського походження. Дівчина жорстоко постраждала в 1916 році під час вибуху на заводі боєприпасів під Берліном. Через численні рани на тілі і забій голови її визнали божевільною. Кілька років провела у психіатричній клініці. Там почула історію про трагічний розстріл царської родини і почала видавати себе за княжну Анастасію.

×