"Колись мене поважний чиновник запитав: хто такий Підмогильний. Я пояснив. От у нас є два великих земляки Олесь Гончар і Валер'ян Підмогильний. Якби мені доручили займатися музеєм Гончара із державним фінансуванням або Підмогильного без грошей, то я б вибрав Підмогильного. Було б тільки сприяння, але зараз це нікому не треба. Навіть пам'ятну дошку, яку хотіли встановити у Дніпропетровську, — вкрали", - розповів кореспонденту Gazeta.ua дослідник життя і творчості Валер'яна Підмогильного 62-річний Юрій Пшеничний із Дніпропетровська.
Письменник народився 2 лютого 1901 року у селі Писарівка (нині Синельниківського району на Дніпропетровщині), неподалік від кодацьких порогів на Дніпрі. Згодом Євген Плужник називав Валер'яна Підмогильного "нащадком степу".
"Ніхто не знав точно, звідки його батьки. Спілкувалися із його сестрою, яка померла у 1970-х роках. Але вона була "перелякана", нічого не розказувала. У архіві СБУ, в протоколах допитів зазначено, що батько народився в селі Писарівка Павлоградського району. По метричних книгах того села я знайшов, що вони там одружилися. Тобто, обоє були місцеві", - каже Пшеничний.
Всі перші оповідання Підмогильного підписані "Хутір Собачий".
"Кого я тільки не питав, ніхто не знає, де це. Випадково на базарі почув, як жінка сказала, що вона з Новоіларіонівського, яке раніше називали Хутором Собачим. Це його батько купив землю і зробив там садибу".
Писати оповідання почав ще під час навчання у Катеринославському училищі. Повноцінно увійшов у літературу в 20 років із творами, які мають рівень класики.
"В оповіданні "За день", написаному в 1921 році, описує участь у зборищах людей біля оновленої ікони та на засіданні в робітничому палаці. Після першого міркує: "І, я, людина, яка знає, що Бог є лише вигадкою людськості на шляху пристосування до життя, — хіба я засміюся тут? Хіба почну дзвонити переказ, що господарі ікони — мають їхати спекулювати нанесеним добром? Не руште оман..." Після другого виринає думка: "І я, людина, яка зрозуміла, що нікому не урвати ланцюг людського лиха, — хіба я засміюся тут? Хіба почну дзвонити переказ, що квартири багатьох комуністів, громадських діячів повні награбованого добра? Не руште оман..." В цьому суть Підмогильного", - вважає Пшеничний.
Творчість Валер'яна Підмогильного поза часом.
"Підмогильний — унікум в українській літературі, - констатує Юрій Васильович. - Такого відвертого психологізму, як у нього, немає більше ні в кого. Має він оповідання "Комуніст", яке було опубліковане у Львові в 1923 році. Там фабула така: головний герой більшовик Островський потрапляє у полон в одному з південних міст — скоріше за все, це Дніпропетровськ. Зв'язується з євреями з партії "Поалей Сіон". Його рятують, роблять документи на інше ім'я, дають гроші, одягають і відправляють з міста. Коли їде уже в вагоні, то думає про себе: я повернуся, знайду і постріляю їх усіх. Оце суть нашого буття. Відвертий психологізм. Такого нашій літературі не вистачає. Колись Забужко казала, що я ніколи не пробачу радянському режиму смерть Підмогильного. Бо це величезна втрата."
У 1935 році письменнику дали 10 років таборів за "терористичну діяльність". Через два роки на Соловках повторно "засудили" до розстрілу.
Олександр Гандзій
3 
35413
Коментарі