16 липня 1954 року вийшла в ефір перша передача української редакції "Радіо Свобода".
Тоді радіостанція називалася "Радіо визволення". Редакцію розмістили в будівлі аеропорту в Мюнхені, Німеччина. До української редакції запросили діячів української еміграції з різних країн світу. Глава редакції Микола Ковальський прибув із Франції, заступник Микола Степаненко - зі США, Михайло Добрянський - з Великої Британії, Юрій Таркович та Андрій Ромашка - з Німеччини.
Президент радіостанції Гоуленд Сарджент наполягав, що співробітники редакції повинні максимально професійно працювати з інформацією. Редакція має бути авторитетним і достовірним джерелом інформації, а не інструментом антирадянської пропаганди.
"Брати й сестри! Українці! Ми живемо за кордоном, та наші серця й думки завжди з вами. Жодна "залізна завіса" не розділить нас і не стане на перешкоді", - сказали ведучі під час першого ефіру радіостанції.
Редакція готувала щоденні випуски довжиною 20 хв. Їх повторювали 36 разів на добу. Двічі на тиждень в ефір виходили годинні програми. Передачі починалися і закінчувалися виконанням гімну "Ще не вмерла Україна".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У США вийшла газета українською мовою
Ведучі начитували політичні статті, передавали новини, говорили про репресії в СРСР.
20 серпня 1980 року Міністерство зв'язку УРСР розпорядилося глушити іноземні радіостанції. Серед українців були популярними передачі "Голосу Америки", ВВС та "Німецької хвилі". Підпільні греко-католики слухали "Радіо Ватикан". Вони випускали програми українською мовою, на радіо працювали дисиденти. Радянська пропаганда називала західні радіостанції "ворожими голосами". Для глушіння радіохвиль будували спеціальні радіовишки. Їх називали "глушилками". Вони транслювали шум на діапазонах західних радіостанцій.
3 
1
Коментарі