У підлітка Івана Небитовича із села Головецьке Сколівського району, що на Львівщині, 1957 року під час обшуку знайшли аркушик зі словами повстанської пісні:
Сумний Святий Вечір в сорок
шостім році,
В нашій славній Україні смерть на кожнім кроці...
А далі про те, як на Різдво весь рід зібрався разом, а за святковим столом багато порожніх місць: хто в лісі, хто в Сибіру, а хто загинув від рук НКВДистів.
За цю пісню хлопця заслали на 10 років до Сибіру.
Воїни Української повстанської армії загалом склали близько тисячі пісень. Найбільше — маршів і похідних, як-от:
Ми ідемо у бій:
Проти сотні — один рій,
Проти танка — ручная граната,
Скоростріл і МҐ.
Ми б"ємо НКВД,
Гідно б"ємо червоного ката.
Ви червоні кати,
Вам від нас не втекти,
Вас чекає кривава розплата.
За Сибір, Соловки,
За голодні роки
Гідно б"ємо червоного ката!
Свої марші мали й окремі підрозділи повстанського війська — сотня "Сіроманців", що 1943 року базувалася в Карпатах, сотні "Гайдамаків" та "Бурлаків" із Тернопільщини, курінь "Бойки" та інші.
У багатьох повстанських баладах оспівується нелегкий побут у лісі, загибель партизана від ворожої кулі тощо. Серед повстанських пісень є чимало переробок з інших творів. Переробляли тексти, запозичували мелодії не лише українських пісень, а навіть радянських. Приміром, дуже популярний у 1930-х у СРСР "Марш авіаторів" ("Всё выше, выше и выше") в Українській повстанській армії співали так:
Все вище і вище, і вище
Прапо?р синьо-жовтий здіймім,
Комуну і німців ми знищим
I волю здобудем нам всім.
До таких переробок, мабуть, вдавалися колишні червоноармійці, яких не бракувало в лавах УПА.
Багато повстанських пісень нині стають молодіжними хітами.
8 
35413
Коментарі