"Я в першу чергу священик, потім молочар, а вже у вільних хвилинах — музи'ка," — говорив про себе композитор Остап Нижанківський. Написані ним колядки "Бог ся рождає" і "Во Вифлеємі нині новина" сьогодні багато хто вважає народними.
Священиком він став не з власної волі. 1888-го у нього, 25-річного, за спиною було навчання у Дрогобицькій і Львівській гімназіях, служба в австрійському війську — Галичина тоді була у складі Австро-Угорщини. Увесь вільний час присвячував музиці.
— Боже-Боже! За що ти покарав мене? — нарікав його батько, отець Йосип Нижанківський. — Член шанованої священичої родини не може вибирати ризикованої кар'єри музиканта.
По закінченні гімназії Остап написав листа найвідомішому тоді українському композитору — Миколі Лисенку. Розповів, що хоче переїхати до Києва й зайнятися музикою. Та відповіді не отримав. Рад-не-рад був змушений послухати батька — вступив до греко-католицької семінарії у Львові.
"Він був високого росту, мав трохи кучеряве волосся і приємне обличчя. Взагалі був гарний собою і лагідної вдачі. А що найважніше, держався здалека від картярів і ріжних буйних збиточників. Натомість часто пересиджував під своїм числом над нотами. В руках мав скрипку або перо та грав, компонував або переписував ноти," — розповідав про Нижанківського-семінариста його одноліток Олекса Пристай. Після завершення навчання під час розподілу Остап прямо сказав, що хоче залишитися в місті, вивчитися в консерваторії й займатися музикою. Референт лише розсміявся:
— Як хочете, то можете дістати парафію в горах. Там зможете співати, скільки схочете.
Отець Остап Нижанківський змінив п'ять сільських парафій. Та весь час прагнув повернутися до Львова. Одного разу здавалося, нарешті зможе втілити свою мрію: влаштувався вчителем музики спершу у вчительську семінарію, а згодом — у гімназію, де колись сам учився. Та брак музичної освіти давався взнаки. Тому вирушив до Праги, де склав іспит у консерваторії. Отримав кваліфікацію "професор співу в учительській семінарії та середніх школах".
Але шкільна рада Галичини, серед керівництва якої переважали поляки, несхвально сприйняла новину про професора-українця. Тож доки Нижанківський був у Празі, оголосили конкурс на його посаду. Отець залишився без засобів до існування. Знову виїхав у провінцію — до парафії.
— Продав фортепіян, купив корову й пасу, — жартував.
У Нижанківського часто гостювала оперна співачка Соломія Крушельницька. Переповідають, одного разу довго розказувала про свої гастрольні поїздки.
— А що ви, отче, за цей час зробили? — поцікавилася.
— 12 нових вуликів, — відповів.
1911-го помер Йосип Нижанківський. Серед його паперів син знайшов листа від Миколи Лисенка 23-річної давності. Той писав, що готовий прийняти Остапа в Києві, облаштувати його побут і надавати всіляку допомогу. Очевидно, отець Йосип сховав листа від сина, аби той полишив музику і пішов навчатися на священика.
— Тату-тату, що ви зробили? — тільки вимовив.
20
творів містить хоровий цикл Остапа Нижанківського "Коляди", написаний 1899 року. Також у спадщині композитора — хорові твори, кантати, солоспіви, обробки народних пісень і поезій українських авторів. Для фортепіано написав декілька мініатюр та більшу фантазію "Вітрогон". На вірші Тараса Шевченка створив солоспіви "Вітер в гаю" та "Минули літа молодії".
Телеграма спізнилася на кілька годин
Після розпаду Австро-Угорщини в листопаді 1918 року в Галичині розпочалася війна між українцями і поляками — обидва народи хотіли перебрати владу у краї. Навесні 1919-го польські війська витіснили з околиць міста Стрий частини Української галицької армії та ввійшли до міста.
Священика Остапа Нижанківського, який очолював повітовий комісаріат Західно-Української Народної Республіки, арештували як "закладника" — військового заручника. Утримували в будинку польової жандармерії. Уранці 22 травня 1919 року отець Остап передав родичам записку: "Сеї ночі українці замордували в Дашаві польського ксьондза й органісту. Супроти того моя доля як закладника запечатана (визначена. — "ГПУ"). Передаю поквітовання на готівку, яке лишило мені військо під час ревізії в Завадові. Гроші "Каси Задаткової". Бідна моя Галя, опікуйтеся нею!". Того ж дня його розстріляли на околиці Стрия.
Осипа Бобикевич, сестра Остапа Нижанківського, згадувала: "Ледве розстріляли, то зараз кількадесят фір з військовими заїхали перед хату Нижанківського в Завадові. Господарка була велика, було що брати. Забрали всю худобу, птицю, збіжжя — до останнього стебла соломи. Забрали всі вози, повіз, всі знаряддя господарські. Забрали фортепіано, меблі, постіль, білизну. Ноти порозкидали, потоптали".
Осипа пише, що насправді в Дашаві нікого не вбили — "довгі літа по тому живими й здоровими були ксьондз польський і його органіста". А племінник композитора Зенон Нижанківський додає, що телеграма від львівського командування з вимогою звільнити священика прийшла через кілька годин після страти.
1863, 24 січня — Остап Нижанківський народився у місті Стрий — нині райцентр на Львівщині — у родині пароха села Великі Дідушичі Йосипа Нижанківського. Був найстарший із дев'яти дітей. Виріс у селі Завадів біля Стрия, згодом навчався у школі сусіднього села Дуліби й Дрогобицькій гімназії.
1882 — через конфлікт з викладачем-москвофілом був виключений з гімназії. За спогадами сестри, той сказав: "Таким поетом, як Шевченко, і я потрафлю бути. Вітер віє, сонце гріє, а Нижанківський лєкції не вміє". Обурений Остап вдарив учителя в обличчя. Три роки відбував військову службу у Львові. 1885-го продовжив навчання у Львівській академічній гімназії. Заснував видавництво "Бібліотека музикальна". Друкували збірники української хорової музики.
1888 — вступив до Львівської духовної семінарії. Навчання тривало чотири роки. Був диригентом хорового товариства "Львівський Боян" при театрі "Руська бесіда". Організував так звані "артистичні прогульки" — виступи семінаристів по селах. Після висвячення одружився з Галиною Бачинською — донькою композитора Іларія Бачинського. Мали трьох синів. Захоплення музикою перейняв лише Нестор (1893 — 1940) — композитор і критик. Першу парафію отець Остап отримав у Бережанах, тепер райцентр Тернопільської області.
1894 — повернувся до Львова, влаштувався вчителем співів у рідній гімназії, керував хором "Львівський Боян". Екстерном склав на "відмінно" іспит у Празькій консерваторії. Згодом дістав парафію у селі Довжанка біля Тернополя, пізніше — у Качанці біля австрійсько-російського кордону — межа теперішніх Тернопільської і Хмельницької областей.
1900 — переїхав на Стрийщину. Мав парафію спершу в Дулібах, згодом у Завадові. Заснував у Стрию кооперативне товариство "Маслосоюз". Щороку воно приймало 7,5 млн л молока, з яких виготовляли для продажу 300 тис. кг масла. Очолював першу в місті українську футбольну команду "Скала", якій зокрема придбав комплект спортивної форми. Був ініціатором відкриття у Завадові пам'ятника Тарасу Шевченку — одного з перших у Галичині.
1919, 21 травня — під час українсько-польської війни арештований і наступного дня розстріляний на околиці Стрия без суду й слідства. На могилі композитора помилково вказаний 1862 рік народження. Через це 2012-й у місті оголосили роком Остапа Нижанківського і провели кілька ювілейних заходів.
5 
1
Коментарі