Чотири погруддя стоять у посадці в селі Ометинці Немирівського району на Вінниччині. Одне — Леніна, три — сільських активістів, що створювали тут колгосп у 1930-х. Пам"ятники замовив понад два десятиліття тому тодішній голова колгоспу Микола Донченко. Їх так і не встановили на алеї Слави.
— Це погруддя Олександра Яценка, Гаврила Дем"янишина й Івана Касіяненка, — розповідає 70-річний Федір Щербатюк. — Яценка прислали з Вінниці, щоб організовував колгосп. Він такий інтелігентний був. Хотів людей переконати, а не насильно в колгосп зганяти. А міг би, навіть револьвер у кобурі носив. А вже Дем"янишин із Касіяненком йому помагали як комсомольці. Одного разу на дорозі його перестріли сільські баби й почали бити. А серед них один мужик — став душити Яценка. Чи хотів убивати, чи ні, а получилося, що задушив. Потім у тюрмі відсидів.
На честь Яценка назвали колгосп, у селі з"явилася вул. Дем"янишина.
— Ті голови мали стояти на алеї Слави, по дорозі до клуба, — каже вдова Миколи Донченка, 69-річна Марія. — Але чоловік не встиг, також убили його 20 років тому. Миколі Федоровичу тоді виповнилося лише 54. Офіційно — помер від гіпертонії. Але хіба ж ми не бачили, що його задушили? Горло все опухше було.
Заяви до прокуратури не подала. Селяни кажуть, їй погрожували, натякали на синів.
— Хіба ж я не знала, що ця заява нічого не дасть? А в мене двоє дітей, про них треба було думати. Пізніше екстрасенс із Києва сказала, що вбили біля води. Було троє гражданських і один у міліцейській формі. То ми так і бачили, що болото було на туфлях. Значить, біля ставка все сталося.
Чи хотів убивати, чи ні, а получилося, що задушив
Односельці тоді припускали, що до справи причетне районне керівництво. Мовляв, багато хто зазіхав на ставки — їх в Ометинцях 16. Адже завдяки розведенню риби колгосп став мільйонером.
Донченко замовив скульптору Василеві Беденку створити чотири погруддя, коли той працював над меморіалом Слави у центрі села. Його відкрили 9 травня 1987-го. А погруддя залишилися стояти у дворі будинку, де мешкав митець. Після його від"їзду там оселився місцевий. Монументи заважали йому, й він перекотив їх у посадку.
— Хто йому помагав таскати ті голови, ніхто не знає. Вони ж тяжелезні! — зауважує голова Ометинецької сільради Надія Довженко, 52 роки. — Але тепер вони стоять у рядочок якраз навпроти меморіалу Слави. То ми як прибираємо меморіал, то й тут все зачищаємо. Якби кожен рік не прибирали, то всьо б уже позаростало. Тих голів і видно не було б. Як були в сільради кошти, то й білили.
За головування Миколи Донченка в Ометинцях збудували школу, тракторний стан, обновили тваринницьку ферму, посадили кілька гектарів саду, запустили соковий завод, почали будувати консервний, розводили рибу.
— Хазяїн був, — кажуть у селі. — А тепер що залишилося від того? Одні чапраки. І пам"ятники його в посадці.
3 
1
Коментарі
2