Черкасець Олег Чернишов, 83 роки, родом із Дону, із козацької сім"ї. На коні змалечку.
— У три роки мене дід посадив на коня, і без сідла, — згадує. — А мати хапає його, щоб не робив цього. Він їй каже: "Відійди, Прасков"я, нікуди він не дінеться. А якщо щось трапиться, то не бути йому козаком". І вдарив коня нагайкою. І кінь мене як поніс, зупинився аж за станицею. Почав пастися. А я сиджу і плачу — зіскочити ж високо. Кінь напасся і прийшов додому. Мати тоді мене зняла, завела в хату й погодувала. Отак раніше вчили їздити верхи, — всміхається Чернишов.
У вересні 1943-го йому виповнилося 17. Через два місяці пішов на фронт.
— Направили мене в запасну кавалерійську бригаду в місто Ковров Володимирської області. Провчився два місяці, став кулеметником. Направляють нас на Перший Білоруський фронт, у Перший гвардійський козачий донський кавалерійський корпус. Пройшли всю Білорусію, а 8 серпня 1944-го біля Бреста вийшли на державний кордон. Далі почали звільняти Польщу. Аж тут приїхав чоловік із Московського офіцерського училища набирати групу. Серед 25 відібраних був і я.
У Московському кавалерійському училищі, курсантом якого став Олег Чернишов, тренувався кінний загін, що брав участь у Параді Перемоги в Москві 24 червня 1945-го. А також маршали Костянтин Рокоссовський — він мав командувати парадом — і Георгій Жуков, який його приймав. Обидва тренувалися у спеціальному манежі кавалерійського училища. Туди завезли 150 машин стружки.
— Жуков приїжджав у наше училище на своєму вороному коні терської породи. Звали його Кумир. Щодня о 16.00. І вівчарка поряд. Наш начальник Кісельов доповідав, що в "конюшньому" манежі нічого не трапилося. Зізнавався, що боявся простягати Жукову руку. Бо собака не зводив із нього очей, наче готовий з"їсти. Маршал катався, а його собака лежав і спостерігав. Тренувався Жуков і приймав парад на білому коні на кличку Цилібес. Це кінь начальника нашого училища. Хоч не породистий — англо-доно-чорноморець, але пройшов на параді, як протанцював.
Рокоссовський приїжджав на тренування на чистокровному верховому, каракової масті. Кличка — Полюс. Ще з ним був помічник Микола. Доки Рокоссовський тренувався, Микола нам розказував анекдоти. У нас животи від сміху боліли. Рокоссовський злазив із коня, брав у нас щітку, щоби почистити взуття від пилюки, і говорив: "Ну, годі, Миколо, що ти з ними робиш?" А ми стоїмо і плачемо зо сміху.
Для параду готували три "коробки" вершників. У кожній 10 рядів коней і по стільки ж — у кожному ряду. Тренувалися щодня по 3 год. Кожна "коробка" окремо. А на параді вони йшли одна за одною.
— Коні були підібрані по мастях — гніді й вороні. Готовив нас генерал-лейтенант Кириченко. У війну він командував Четвертим Кубанським козачим кавалерійським корпусом. Попереду нас верхи їхав полковник Литовченко. Він був без правої ноги, з протезом.
Остання репетиція — вранці перед парадом.
— Підняли нас о шостій. На конюшні ми погодували своїх коней. Кожному дали по 15 грамів солі, напоїли, засипали овес і наклали сіна. Доки вони їли, ми їх почистили і для красоти зробили "шашечки". Круп коня змочували водою. Потім дрібним гребінцем, схожим на чоловічий, проводили по крупу вздовж і впоперек. Так виходила ніби шахова дошка. Коли висихає, то один волос так лежить, а другий так. Пофарбованими в жовтий колір бинтами обмотали коням щиколотки на ногах. Потім поснідали, одягнули парадну форму й поїхали на Красну площу.
Після дев"ятої ранку почався дрібний дощ. Ішов хвилин 15. "Шашечки" на конях розмилися. О 10-й ми почули по радіо, що зі Спаських воріт виїжджає Жуков, а назустріч йому Рокоссовський. Докладає, що війська готові до параду. Почали вони об"їжджать війська. Спереді Жуков, а ззаду Рокоссовський. Жуков привітав нас із перемогою, відповіли трикратним "ура!".
Коли ми вийшли на площу, оркестр заграв "риссю". Їхали на дистанції одного коня, щоб видно було копита переднього. Було важко тримати і дистанцію, і рівний ряд. Заодно косили очима на мавзолей, щоби побачити Сталіна. Під мавзолеєм валялися німецькі знамена. Коли ми переїхали площу й доїхали до Новокузнецького мосту, там прибавили швидкість і поїхали в училище. Нас погодували, дали законних 100 грам і без "увольнітєльних" відпустили в місто.
67
Стільки військових частин, що представляли 10 фронтів Червоної армії, брали участь у Параді Перемоги в Москві 24 червня 1945 року. Загалом близько 40 тис. осіб.
3 
1
Коментарі