"Я настоящий малоросс, я в детстве не говорил иначе, как по-малороссийски", — заявив Антон Чехов 1892 року в бесіді з Максимом Горьким.
Він народився 29 січня 1860-го в Таганрозі. Тоді місто належало до Катеринославської губернії. Більшість населення тут розмовляла українською. Прадід письменника був кріпаком, а дід зумів доробитися так, що викупив себе і свою родину з кріпацтва. Казав:
— Я глибоко заздрив панам. Не тільки їхній волі, а й тому, що вони вміють читати.
Батько Чехова — Павло Єгорович став купцем і мав крамницю. Навчився грамоти, умів грати на скрипці, малювати, захоплювався хоровим співом. Своїх трьох синів — Олександра, Миколу й Антона — змушував у крамниці репетирувати церковні співи. Це вночі. А вранці — вистояти кілька церковних служб. У грецькій школі, куди ходив малий Антон, учнів били лінійкою, ставили на коліна на сіль. Батько привчав його до роботи в крамниці. Там треба було також уміти обважувати й шахраювати.
— У дитинстві в мене не було дитинства, — згадував письменник.
У 8 років він вступає до гімназії. До театру гімназистів не пускають. Іноді Антон пробирається на галерку — переодягнутий, із приклеєною бородою і в окулярах. 1876 року, коли йому було 16, батько розорився і втік із Таганрога — йому загрожувала боргова в"язниця. Осів у Москві, куди раніше виїхали вчитися старші сини. Антон залишається в Таганрозі закінчувати гімназію. Заробляє, даючи уроки.
Після гімназії Чехов перебирається до сім"ї і вступає на медичний факультет Московського університету. Щоб заробити, починає писати оповідання та сценки. Перше оповідання "Лист донського поміщика Степана Володимировича до вченого сусіда доктора Фрідріха" нібито написав, щоб купити матері пиріг на іменини.
— Талант в мене від батька, а душа від матері, — казав.
У 1880-х процвітали розважальні журнали "Бабка", "Будильник", "Розвага". Тепер їх навряд би хто згадав, якби на їхніх сторінках не стали з"являтися оповідання з підписами: "Антоша Чехонте". Відтоді невелика розповідь стає його основним та улюбленим жанром. А вміння сказати багато "на малому просторі" — особливою рисою чеховської творчості. Його вислови: "Стислість — сестра таланту", "Мистецтво писати — це мистецтво скорочувати", "Писати талановито, тобто коротко", "Умію коротко говорити про довгі речі".
Період "Антоші Чехонте" завершився через сім років виходом у світ перших його збірок: "Казки Мельпомени" і "Строкаті розповіді". Чехов закінчує медичний факультет університету, працює земським лікарем під Москвою.
— Медицина — моя законна дружина, а література — коханка, — говорив він.
Літні місяці 1888—1889 років Чехов проводить в Україні, під Сумами, на дачі Лука. Подорожує Сумщиною і Полтавщиною, навіть збирається назавжди оселитися в Україні. Друзям пише: "Кроме природы, ничто не поражает меня так в Украине, как общее довольствие, народное здоровье, высокая степень развития здешнего мужика, который и умен, и религиозен, и трезв, и нравственен, и всегда весел и сыт".
Він відвідує Харків, Одесу, Львів. В останньому купує Шевченкового "Кобзаря".
1892-го Чехов перебирається до Мелехово під Москвою, щоб спокійно працювати на природі. Однак так не виходить. Із перших же днів усі дізнаються, що Чехов лікар. Жінки й діти від ранку стоять під вікнами. Привозять хворих на возах, і забирають письменника до недужих. Коли спалахує епідемія холери, Чехов відкриває лікарську дільницю. За два роки приймає 1500 хворих, від грошей відмовляється. На його кошти в Мелехово і двох сусідніх селах зводять школи для селянських дітей. У своєму щоденнику записав: "Добре б, якби кожен з нас залишав по собі школу чи колодязь, чи щось інше, щоб життя не минало і не йшло у вічність безслідно".
За два роки приймає 1500 хворих, від грошей відмовляється
За сім років життя в Мелехово Чехов пише 42 твори. Пізніше багато подорожує Європою, а потім поселяється з матір"ю в Ялті. Його здоров"ю потрібен теплий клімат: Чехов іще з дитинства хворіє на туберкульоз. Із 24-річного віку страждає кровотечами з правої легені.
Письменник зближується із Московським художнім театром Станіславського й Немировича-Данченка. У його репертуарі на першому місці п"єси "Дядя Ваня", "Три сестри", "Вишневий сад", "Чайка". Чехова в Ялті відвідують письменники Іван Бунін, Максим Горький, Олександр Купрін, співак Федір Шаляпін, композитор Сергій Рахманінов.
Улітку 1904 року Антон Чехов виїхав на курорт до Німеччини. У ніч на 2 липня вперше в житті він попросив послати за лікарем. Після того звелів подати шампанського. Сів і сказав спершу німецькою, а потім російською:
— Я помираю.
Усміхнувся і додав:
— Давно я не пив шампанського.
Випив бокал, ліг на бік і заснув назавжди. Антонові Чехову було 44 роки.
Дружина пережила письменника на 55 років
У вересні 1898 року Чехов познайомився з актрисою МХАТу Ольгою Кніппер, яка грала в його п"єсах головні ролі. Йому було 38 років, їй щойно виповнилося 30. Одружилися 1901-го. Вона грала в Москві, він — лікувався в Ялті.
— Якщо ми тепер не разом, то винні в цьому не я і не ти, а біс, що вклав у мене бацили, а в тебе любов до мистецтва, — утішав він її. — Якби ти жила зі мною в Ялті всю зиму, то життя твоє було б зіпсоване, і я відчував би каяття совісті...
За час шлюбу написали одне одному по 400 листів. В Ольги було два викидні, після чого вона не змогла більше мати дітей. Чехова вона пережила на 55 років.
8 
1
Коментарі