100 років тому затвердили державний герб України
Українська Народна Республіка, проголошена незалежною 22 січня 1918 року, понад місяць не мала офіційного герба. Його затвердили 25 лютого. Зображення представили 22 березня.
Дискусії, який символ заслуговує стати гербом нової України, тривали понад півроку. "Претендентів" було кілька. Лев, що спинається на скелю, – символ Королівства Русі – Галицько-Волинської держави, а потім – національного відродження в Галичині. Архістратиг Михаїл – символ Київської землі, а згодом Києва. Козак із мушкетом на плечі – герб Гетьманщини.
Історику Михайлові Грушевському, голові Центральної Ради – тодішнього українського парламенту, жоден із них не був до душі
Генеральний писар Павло Христюк порушив питання про гербову печать для урядових актів та інших документів майже одразу, як обійняв посаду. Генеральний Секретаріат – уряд – почав працювати 28 червня 1917 року, невдовзі після Першого універсалу Центральної Ради. Він проголошував автономію України: "Хай народ український на своїй Землі має право сам порядкувати своїм життям".
"На скликання спеціальної історичної комісії, яка виробила б проект такої печатки, не було часу і тому, після консультації зі знавцем нашої старовини, директором Київського музею Біляшівським, постановлено було зробити дві печатки: велику – для особливо важних актів і малу – для поточної праці, – пише у спогадах член Центральної Ради Микола Ковалевський. – Обидві печатки мали в собі Тризуб Володимира, при чім зав'язалась живіша дискусія над справою хреста на Тризубі. Думки знавців поділилися. Багато з них твердили, що хрест був долучений до Тризуба в останніх роках правління Володимира і тому княжий герб переважно зберігся без хреста. Були також пропозиції, що нав'язували до традицій Запорізької Січі. Пропонувалось, щоб велика печатка була з Тризубом, а мала була б зроблена за взірцем печатки кошових отаманів Запорізької Січі – козак із рушницею. Однак цю пропозицію одкинуто з огляду на вужчу символіку козацької печатки. Більшість погодилась на тому, що власне Тризуб, залишений нам суверенними князями Київської Руси, повинен і тепер бути гербом української держави і символом наших визвольних змагань".
На початку осені 1917-го питання герба постало гостро. Тоді Михайло Грушевський у газеті "Народня воля" за 16 вересня публікує статтю "Про гербові знаки України". Робить огляд можливих, на його думку, історичних символів і щоразу відсилає читачів до зображень у своїй "Ілюстрованій історії України". Як-от: "На монетах й инших предметах старої Київської держави бачимо гарно стилізований геральдичний знак неясного значіння, щось вроді трезубця. Толкували, що се верх скіптра. Може воно бути й стилізованою квіткою".
Позитивно оцінює також арбалет – давній герб Києва. "Вважаю, що сі два знаки мають право на те, щоб їх вважали українським гербом, – пише Грушевський. – Третій знак – се традиційний козак з мушкетом і шаблею. Він незмінно виступає як герб козацького війська від початків XVII в. А з половини XVII віку військо козацьке репрезентує й українську державність".
Відкидає галицького лева й київського архангела – як із опущеним додолу, так i з піднятим догори мечем.
Більшовицький жовтневий переворот у Петрограді прискорює події. Центральна Рада Третім універсалом невдовзі проголошує створення Української Народної Республіки. 13 листопада 1917-го Генеральне секретарство освіти розсилає науковцям, мистецтвознавцям і фахівцям із геральдики листи – запрошення взяти участь у роботі підготовчої комісії з опрацювання герба України. Засідання відбувається 15 листопада, о 19:00, у клубі "Родина" в Києві, на вул. Володимирській, 42. Головою обирають Михайла Грушевського, секретарем – Миколу Біляшівського. Присутні були художники Василь і Федір Кричевські, Георгій Нарбут.
"Голова комісії, проф. М. С. Грушевський, подає думку, що майже всі старі герби мають характер мілітаристичний або імперіялістичний, а ми хочемо творити нові державні та соціяльні форми, то й емблема того мусить бути нова і, крім того, зрозуміла для всього населення країни", – зазначено в протоколі.
Перебіг засідання через 10 днів описав і сам Михайло Грушевський у статті "Державний герб України" в тій же "Народній волі". Зазначає, що нарада "мала чисто теоретичний характер, говорилось про потребу конкурсу в сій справі". "Всі присутні піддержали ту гадку, що "казьонний" герб Київа – архистратиг (герб Київського воєводства за польських часів і герб Київської губернії за російських) не може вважатись українським гербом, бо ніякої української традиції за ним не звісно. З державних гербів України найблизший нам часом і традицією герб Гетьманщини – козак з мушкетом. Дехто висловлявсь за те, щоб сей герб без усяких змін і взяти за герб нової України".
Очевидно, йдеться про Георгія Нарбута. Однак, вважає Грушевський, хоча "цьому гербові належить дати перше й найважнійше місце між старими, традиційними символами української державности, але на знак нової України він не годиться. Відновлюючи нашу стару українську державність, ми не відновлюємо нашої гетьманщини, ми хочемо творити новий лад, нові державні й громадські форми, і емблєма (знак) того мусить бути нова, щоб не було підозріння в замислах відроджування старого".
Висловлюючи далі свої "деякі додаткові гадки, які прийшли на мисль пізніше", Грушевський орієнтується на символи тогочасних держав із республіканським устроєм: "Як найпростійше можна було б узяти за знак нової України золоті (жовті) звізди на синім тлі, по числу земель нової Української республіки, або золоту букву У (Україна), або У. Н. Р. (Українська Народня Республіка) на синім тлі – на взірець герба французької республіки R. F. Але геральдисти кажуть, що буква в гербі се против правил геральдики. В такім разі, я проектував би як символ творчої мирної праці в новій Україні, її цівілізаційних завдань – золотий плуг на синім тлі. З тим, щоб сей знак нової України зайняв центральне місце в державнім гербі України".
Як приклад при цьому згадує плуг у гербі Ліберії – "республіки визволених із неволі негрів".
Щит із золотим плугом Грушевський пропонує оточити українськими історичними гербами: "Навколо його (над ним, півкругом чи що) можна розмістити в трьох полях державні знаки старої України: знак Київської держави Володимира Вел., герб Галицько-Володимирського королівства – їздця і герб гетьманщини. Внизу, в двох полях, можна дати герби Києва й Львова, двох культурних центрів старої України: київський лук і львівського льва, в його старій формі – як бачимо його на щиті того ж галицько-волинського їздця. На вершку сего гербового щита, коли б хотіли його чимсь вінчати, можна б поставити одну емблему старших наших не довершених мрій – з печатки "Великого князівства Руського", утвореного Гадяцькою унією 1657 року. Се голуб з оливною галузкою, вісник національного замирення й спокою. Оливним галузем можно-б і окружити сей щит, замість якої-небудь арматури – так як се має герб Португалії. А коли-б хотіти натомість поставити якихось щитоносців, то замість яких-небудь иньших фігур я-б рад бачити символи трудящого народу, напр. жінку з серпом по одній стороні й робітника з молотом – по другій. Взагалі хотів би в атрибутах нашого гербу бачити як найбільш підчеркнений, культурний, творящий, об'єднуючий характер нашої нової республіки", – підсумовує голова Центральної Ради. Серп i молот у більшовицькій Росії були затверджені символом 1918-го: у квітні – на емблемі Червоної армії, а в липні – як елемент державного герба.
У грудні Генеральний Секретаріат розглядає питання про друк українських грошей. 6 січня 1918 року з'являється в обігу перша банкнота – 100 карбованців, розроблена Георгієм Нарбутом. На ній у восьмикутній рамці зображено знак Володимира Великого – тризуб, із хрестом над середнім "зубом".
На засіданні Генерального Секретаріату 11 січня 1918-го слухали й ухвалили проект тимчасового закону про флот УНР. Центральна Рада затвердила його 27 січня. Зокрема, пункт 2 у такій редакції: "Прапором української військової фльоти є полотнище о двох – блакитному і жовтому кольорах. В кряжі блакитного кольору історичний золотий тризубець з білим внутрішнім полем у ньому".
За наполяганням Морської ради над тризубом додали хрест.
Поява тризуба на 100 карбованцях і на морському прапорі УНР переважили справу державного герба на його користь. Після проголошення 22 січня 1918-го Четвертим універсалом Центральної Ради самостійності України питання про державний герб вимагало негайного вирішення. Більшовицький наступ на Київ не давав змоги організувати конкурс. Центральна Рада, провівши 7 лютого останнє засідання у столиці, була змушена покинути місто. Осідає врешті-решт у Коростені (сучасна Житомирщина).
Там 25 лютого за новим стилем на засіданні Ради Народних міністрів – так тепер називався уряд – ухвалено: "Внести в Раду закон про установлення для Української держави прийнятого морським флотом герба Володимира Великого (без Хреста)". Того ж дня на засіданні Малої Ради, яка діяла між пленарними засіданнями Центральної Ради, затверджено: "Гербом Української Народної Республіки приймається знак Київської Держави часів Володимира Святого".
28 лютого у статті "Український Державний герб" у "Народній волі" Михайло Грушевський пише: "Се оздоба питоменна, не запозичена, зв'язана з нашою тисячолітньою державною політичною i культурною історією".
Прийнятий у Коростені закон містив лише текст, без графічних додатків. 9 березня, після вигнання з Києва більшовиків, українські урядові установи повертаються до столиці. 12-го Михайло Грушевський доручає розробити проекти малюнків герба й печатки УНР графікові й архітекторові Василю Кричевському. Той оформляв його "Ілюстровану історію України", а майстерня Кричевського містилася в будинку Грушевського на вул. Паньківській.
У неділю, 22 березня 1918 року, Грушевський виносить на розгляд Малої Ради зображення державного герба й печаток УНР. Зазначає: "Пропонується, щоби члени Малої Ради оглянули рисунки гербу України і Державної печаті, які були заготовлені на підставі попередньої ухвали Центральної Ради. Коли будуть в принципі відповідати вимогам Центральної Ради, то ми могли б сьогодні внести їх на затвердження".
Останні записи в протоколі – також слова Грушевського: "З огляду на пізній час просив би, аби законопроекти були відложені на найблизше засідання. А тепер прошу розглянути проекти, рисунок гербу". Більше жодних згадок про герб УНР у протоколі немає. Як не було того дня й нового закону в цій справі. Не зафіксовано й дискусій про виконані Кричевським проекти. Можна припустити, що зауважень не було, а кінцеве рішення залишено на розсуд Грушевського.
Київські газети не опублікували погоджених того дня проектів Кричевського. Інформація із цією датою виринає аж за кілька місяців – у новому виданні "Ілюстрованої історії України" Грушевського. Він подає там малюнки обох державних гербів і обох печаток УНР. Зазначає, що вони "прийняті ухвалою Центральної Ради 22 березня". Однак тоді не було ухвалено жодного законодавчого акту, а скоріш за все, обійшлися усним погодженням. Отже, узаконення одного чи двох варіантів зображення державного герба УНР не було завершене.
В обох гербах і печатках тризуб у Василя Кричевського узятий із монет Володимира Великого. Художник нібито трактував цей знак як стилізоване зображення сокола, який летить додолу за здобиччю, і вважав, що "сокіл символізує силу, тому й був гербом держави святого Володимира", писав сучасник. Тризуб у своїх проектах оточив стилізованим оливковим вінком, що мав відображати мирну політику УНР. Ймовірно, додав його за пропозицією Грушевського. Той ще у своїй другій статті про герб згадував "оливне галузе".
Не зовсім зрозуміло, однак, чому один із гербів "великий", а другий – "малий", адже різниця між ними за композицією незначна. Великий герб мав би містити або більше елементів у щиті, або додаткові позащитові фігури. Скоріш за все, Кричевський виконав два варіанти проекту герба Української Народної Республіки, з яких мали вибрати один. Однак члени Малої Ради залишили обидва – "щоб добро не пропадало". Подібна ситуація, мабуть, була й із проектами печаток УНР. На "малій" тризуб має тонку зовнішню облямівку, а на "великій" його внутрішні поля заповнені декоративною сіткою. Тобто художник виконав їх відповідно до кожного з двох варіантів проекту герба.
Згодом виходить друком кольоровий плакат: золотий тризуб із тонкою облямівкою вписано в синій овальний щит, обрамлений золотим оливковим вінком. Підпис під зображенням: "Герб Української Народньої Республіки". Саме "герб", а не "малий герб", як у Грушевського. І дата тут стоїть – ухвалення закону в Коростені.
2 квітня 1918 року міністр пошти і телеграфів Григорій Сидоренко видає "Наказ про негайне усунення всіми почтово-телєграфними установами Української Народньої Республіки двуголових орлів (герби російської держави)" – якщо такі ще десь залишалися.
Текст є уривком альбому-монографії "Наш герб", що невдовзі виходить у видавництві "Родовід". Публікується зі згоди автора й видавництва
5 
1
Коментарі