"Збудував у моєму маєтку мiст для причалу суден, i результат перевершив сподiвання"

Скадовський перший у Європі запровадив восьмигодинний робочий день

Одним із благодійників кінця XIX – початку XX ст. був Сергій Скадовський, нащадок польського шляхетського роду. 1899-го він передав 5 тис. пудів проса незаможним жителям Дніпровського повіту Таврійської губернії. На гроші Скадовських утримували школу. У великому садибному будинку родини відкрили лікарню для хворих на сухоти. І це лише частина з того, що робив засновник міста Скадовська.

Народився Сергій Скадовський 2 березня 1863-го в Херсоні. Середню освіту здобув у реальному училищі того ж міста. А за вищою поїхав у Німеччину – вчився в політехнічному інституті в Карлсруе. Проте закінчити навчання не вдалося. 1884-го помер батько, Балтазар Якович, і Сергій був вимушений повернутися на батьківщину. Хлопцю був 21 рік, коли він успадкував батькове майно й мав намір продовжити сімейну справу. Спадок був чималий: 33 тис. десятин землі, 35 тис. тонкорунних овець, два табуни коней i велика кількість рогатої худоби. А ще маєток Зоринка, який перейменували на Балтазарівку, на честь батька.

 

Молодший Скадовський розпочав активну діяльність. З 1886-го – він почесний член Херсонського губернського опікунства дитячих притулків. А 1887-го був обраний пред­водителем дворянства Дніпровського повіту Таврійської губернії. У наступні роки його кілька разів повертали на цю посаду. В тому ж повіті Сергій Скадовський із 1­889-го протягом шести років був почесним мировим суддею.

1887-го в Сімферополі Сергій Балтазарович познайомився з Марією Олександрівною Шліппе, племінницею Софії Фальц-Фейн. За рік Марія та Сергій одружилися. Спочатку жили у Скадівці, там народилися перші двоє синів – Олександр і Лев. Через три роки переїхали до сусіднього маєтку Балтазарівка. Згодом з'явилися на світ ще двоє синів – Сергій і Юрій – та чотири доньки: Марія, Єлизавета, Ольга, Ніна.

Батько навчив синів працювати й серйозно ставитися до родинної справи. Тому після досягнення 18 років усі вони отримали по 500 десятин землі. На той час Сергій Балтазарович заснував місто Скадовськ. Згідно з одним документом, ­1891-го Сергій Скадовський купив 5000 десятин землі. Згідно з іншим, придбав 4000 десятин ­1892-го. Проте 1895 року сам Скадовський у листі губернатору Таврiйської губернiї писав: "У квiтнi мiсяцi 1893 р. я придбав шляхом купiвлi у Дворянина Григорiя Львовича Овсянiкова-Куликовського маєток Друге Приморське, розташоване в Днiпровському повiтi на березi Чорного моря бiля затоки, що зветься Джарилгацькою. Я збудував у моєму маєтку мiст для причалу суден, i результат перевершив мої сподiвання…"

Згiдно з описом приватного володiння, 1893 року Скадовський купив бiля маєтку Красне 3700,33 десятини землi з господарськими спорудами. 1894-го Сергiй Балтазарович придбав у Антона Людвиговича Диминитру 3275 десятин землi. Почалася забудова "Нового Городка".

В "Енциклопедiї Брокгауза та Ефрона" 1900 року видання про місто можна прочитати таке: "Скадовськ – пристань на узбережжi Каркiнiтської затоки Чорного моря, Таврiйської губернiї, Днiпровського повiту, за 70 верст вiд повiтового мiста. Ранiше тут було лише невелике селище. У 1893 р. з iнiцiативи власника землi С. Б. Скадовського було утворено пристань у Джарилгацькiй бухтi для вантаження хліба, що безпосередньо відправляється за кордон."

Щодо точної дати створення міста, то її підказав сам Сергій Балтазарович, коли призначив святкування десятої рiчницi заснування Скадовська на 5 липня 1904 року. Про цей факт писала газета "Юг" у серпні 1903-го.

Отож 1893-го на пустельному узбережжі Чорного моря, захищеному островом Джарилгач, завдяки ініціативі й коштам Сергія Балтазаровича почалося будівництво порту та пристані. Сюди прибували переселенці з Очакова, Олешок, Херсона. Жителі були задіяні в торгівлі, ремісничій справі та землеробстві.

Скадовськ розвивався як морський порт та грав значну роль в експорті сільськогосподарської продукції за кордон.

У травні 1897-го перший іноземний корабель вивіз із порту понад 40 тис. пудів хліба. А восени того ж року 11 кораблів вивезли 1516 тисяч пудів таврійської пшениці. У місті з'явилися бакалійні та мануфактурні крамниці, млин, цегляна, столярна, теслярська та колісна майстерні, а також пошта, школа, лікарня, аптека. Медичне обслуговування для робітників порту було безкоштовне.

 

Скадовський перший у Європі запровадив восьмигодинний робочий день. З того ж 1897-го між портом та Одесою почалися регулярні пароплавні рейси, а 1 листопада відкрили митницю, судна могли відпливати до Константинополя. Був телеграфний зв'язок, з'явилася лоцманська служба. 1898 року дно затоки розчистили й облаштували гавань. А ­1900-го розпочалося будівництво маяка, каркас якого виготовили в Парижі.

На початку XX ст. тут швартувалися судна з Англії, Німеччини, Греції, Швеції. Із Скадовського порту експортували вовну, каракуль, хліб. Товарообіг порту збільшувався щороку. ­1908-го через порт вивезли понад 1 млн пудів зерна. Також тут функціонували паровий млин і цегляно-черепичний завод, земське училище, церковнопарафіяльна школа, а значна частина населення була задіяна в сільському господарстві.

Не припинялася активна діяльність Скадовського в різних напрямах. 1904-го він – дійсний статський радник. Під час російсько-японської війни, напередодні штурму Порт-Артура, Скадовський брав участь у створенні шпиталю Червоного Хреста в китайському місті Харбін. З 1906-го по 1912 рік працював у Державній раді. У 1913–1917 роках був обраний гласним (депутатом. – Країна) земських зборів Дніпровського повіту й одним з чотирьох гласних Таврійської губернії від Дніпровського повіту. ­1915-го на Західному фронті Скадовський організовував польові шпиталі того ж Червоного Хреста.

Дружина Марія завжди підтримувала Сергія Балтазаровича. Вона теж займалася благодійністю і громадською діяльністю. Була головою товариства взаємодопомоги "Благо дітей". 1914-го Марія Олександрівна організувала у Скадовську лазарет для поранених на 39 ліжок. Зробила це власним коштом. Потім у складі Червоного Хреста пішла сестрою милосердя на Західний фронт. Допомагала пораненим у зоні бойових дій під Львовом. Значні навантаження негативно вплинули на стан її здоров'я. Марія Олександрівна померла восени 1917-го в Херсоні, коли поверталася разом з чоловіком із Петрограда до Скадовська.

Смерть дружини і революція 1917-го вплинули на стан здоров'я Сергія Скадовського. 15 червня 1918-го він помер у власному місті Скадовськ на 56-му році життя. Після смерті залишив 20 тис. десятин землі. Йому належали маєтки: Балтазарівка, Михайлівка, Скадівка, Миколаївка, Антонівка та острів Джарилгач.

У засновника міста була мрія, що так і залишилася нездійсненою, – залізничне сполучення між Скадовськом і ­Херсоном. Реалізація цього проєкту могла б суттєво змінити економічну систему південноукраїнського регіону, передусім завдяки перерозподілу обсягів товарних перевезень між портовими містами – Маріуполем, Бердянськом, Херсоном і Скадовськом.

Сергій Балтазарович клопотав про будівництво залізничного сполучення від Херсона до Скадовська саме тоді, коли будували залізницю до самого Херсона.

"Можна припускати, що Скадовський хотів, щоб залізницю, яку саме в цей час будували, протягнули від Херсона далі – до Скадовська. Адже через пів року після його звернень у Херсоні з'явилася залізниця. Вочевидь, як людина, яка добре тямила в інфраструктурі, він хотів, щоб її одразу подовжили далі. Але, на жаль, не судилося", – говорив кандидат історичних наук Єгор Сидорович.

Трагічно склалася доля багатьох дітей Сергія та Марії Скадовських. Наприкінці 1919-го члени сімей Скадовських і Фальц-Фейнів зібралися разом із метою вирушити морем на яхті "Софія II". Таким чином вони намагалися врятуватися від політичних переслідувань. Яхта була власністю чоловіка Марії Сергіївни Скадовської, Бориса Фальц-Фейна та його брата Анатолія, який жив у Швейцарії. На початку 1920-го судно вирушило з порту Скадовська. На його борту перебувало 12 осіб разом з екіпажем. Невдовзі через сильний шторм вітрила вкрилися льодом, яхту викинуло на берег Румунії, який контролювали прикордонники. Потерпілі були налякані, та все одно звернулися до варти по допомогу. Але румуни вирішили діяти на свій розсуд: вони спочатку пограбували яхту, а далі вбили всіх пасажирів. Про цю трагедію 20 квітня того ж року написала The New York Times.

На яхті "Софія II" загинули дочки Сергія Балтазаровича – Марія, Ольга та Єлизавета, його молодший син Юрій із дружиною та донькою, Борис Фальц-Фейн та члени екіпажу. Про ще одну доньку Ніну не залишилося ніякої згадки.

Родинну гілку засновника Скадовська назвали українською

Онук засновника Скадовська Борис Сергійович Скадовський першим почав досліджувати таврійську гілку свого шляхетського роду. Його головний висновок: вона українська, бо засновник цієї гілки одружився з українкою – Марією Квашенко. Сам Борис Скадовський народився у Швейцарії і став одним із творців Європейського Союзу.

2011-го Верховна Рада України оголосила природні території міста Скадовська курортом державного значення. Тут завжди чисте море, лікувальні грязі, безліч мінеральних джерел і невеликих озер. А мілководна Джарилгацька затока багата на йодисто-бромисті сполуки та сірководень.

Нині місто й острів Джарилгач окупували російські загарбники.

×