Під час весняного гону зайці так захоплюються шлюбними іграми, що геть втрачають пильність. Через таку-от свою гіперсексуальність ця тварина в міфології давніх германців стала символом пробудження життєдайних сил природи. Вірили, що своїми нескромними витівками заєць розважає богиню весни та плодючості. Коли ж язичництво поволі стало вигасати, нестримного у плотських утіхах весняного зайця "перекваліфікували" в символ великодніх свят. Спочатку в Німеччині й Австрії, а далі - у решті Західної Європи. До США він докотився у вигляді кролика. І згодом потрапив на обкладинку "Плейбоя". Не втрачаючи й великоднього статусу.
Європейським та американським дітям досі розповідають, що саме заєць "висиджує" на Великдень та ховає у траві (або на балконі) різнокольорові яйця. Крашанки, по-нашому. Пряники й шоколадні фігурки у вигляді зайця - неодмінний атрибут святкування Пасхи. А з другої половини XIX ст. у міську культуру ввійшли вітальні листівки з великоднім зайцем поміж фарбованими яйцями. Із такими поштівками потрапив він і до Російської імперії: купці, які ними торгували, попервах їх закуповували за кордоном. Без підписів - їх доставляли вже вдома. Цими вітальними листівками обліплювали в помешканнях стіни й дзеркала, шафи та валізи.
У Першу світову війну на німецьких святкових листівках великодньому зайцеві почали між вуха закладати каску кайзерівського вояка. Одягали в перетягнутий портупеєю й рясно оздоблений медалями військовий мундир. Зайці, із набитими крашанками кишенями, почали дудлити пиво й курити люльку.
Приблизно тоді ж - 1915-го - в Києві вийшла листівка з українським великоднім зайцем. Угодований так, що сам схожий на пасхальне яйце. У шароварах, свитці, вишиванці та смушковій шапці, він нагадує парубка, який прийшов свататися. Тільки замість хліба тримає під пахвою писанку.
У народній культурі українців прудкий і грайливий заєць - також великий еротоман, джиґун і звабник. У веснянках та іграх-гаївках він набивається переночувати до "Марусі до душки на м'якенькі подушки". Дівчата женуть його з хороводу, щоб часом не витоптав їм "рутку-м'ятку". А на Чернігівщині про тих, хто має романтичні стосунки на стороні, й досі кажуть: "Побрались десь у заячому холодку".
3 
1
Коментарі