Георгій Нарбут і Вадим Модзалевський вимагали скасувати герб Української Народної Республіки
"Великий і малий герби Української Народної Республіки та печатки не витримують ніякої критики з боку геральдичного, – пишуть художник Георгій Нарбут й історик Вадим Модзалевський у часописі "Наше минуле" про українські державні символи, затверджені 22 березня 1918 року. – В середині знаку Володимира вставлені "ромби", з'єднані якимись кривими і прямими лініями. Не можемо уявити собі, чим керувався художник, але можемо сміло сказати – він робив це тільки як митець. Не звертав ніякої уваги на вимоги геральдики і навіть незнайомий з нею".
Герб УНР створив художник Василь Кричевський. Він жив і мав майстерню у домі голови Центральної Ради Михайла Грушевського. У січні 1918-го будинок спалили більшовики. Кричевський втратив увесь свій мистецький доробок. Замовлення на герби, печатки, бланки та паперові гроші вивели його з глибокої депресії. Він поновив заняття зі студентами в Академії мистецтв. Узяв участь у мистецькому з'їзді та виставці. Подав на неї виконані після пожежі свої роботи – проекти грошей і обкладинки книжок.
"Автори статті виявили косність свого підходу до нових форм і до вільного лаконічного трактування емблем, – пізніше писав у спогадах Василь Кричевський про публікацію в часописі "Наше минуле". – Юрієві Івановичу (Георгієві Нарбуту. – Країна), при всім його достатнім знанні зовнішніх форм і деталей геральдичних емблем, бракувало розуміння самої суті й філософії геральдичної. Я був певен, що пройде час і він зрозуміє свою помилку. Тому вирішив не відгукуватися на цю статтю".
Кричевський домовляється з Академією мистецтв про відпустку на один рік. Залишає Київ і їде гостювати по родичах і знайомих. У вересні оселяється з родиною в Миргороді на Полтавщині. Організовує та очолює художньо-керамічний інститут.
Георгій Нарбут із Вадимом Модзалевським живуть у дерев'яному будинку поблизу Софійського собору в Києві. Один працює в Академії мистецтв, а другий – головою архівно-бібліотечного відділу Міністерства освіти.
"Вони були потрібні один одному, – описує історик Олександр Оглоблин. – Бурхливий, нестримний, вічно взискуючий дух Нарбута шукав тихої і відданої, глибокої й розумної дружби. Він ставив великі вимоги до неї. Й навряд чи в усьому Нарбутовому оточенні знайшлася б інша людина, яка більше відповідала б цим вимогам, ніж Модзалевський".
Проти їхньої критики тризуба у виконанні Василя Кричевського виступає видавець Григорій Саливон. Бажає авторам "не бути рабами історії" й опрацювати "зрозуміліший для широкої людності" герб.
Ігнорує спробу змінити герб Михайло Грушевський, який замовляв і підтримував проект на основі знака князя Володимира. Він ще раніше недолюблював Нарбута й мав із ним напружені стосунки. Після випуску виконаних за його проектом перших українських банкнот у січні 1918-го із зображенням тризуба Грушевський зауважив:
– На 100-карбованцевих білєтах він (тризуб. – Країна) рисовникові не вдався.
"Позаяк прийнятий зараз герб України не має під собою серйозних історичних підстав, Рада постановила: для вирішення цього питання скликати спеціальну комісію", – вирішує Комітет охорони пам'яток старовини і мистецтва.
Міністр освіти В'ячеслав Прокопович доручає Вадимові Модзалевському підготувати історичну довідку про українські герби. Тоді ж Георгій Нарбут на обкладинці 1-го числа видання "Військово-науковий вістник Генерального штабу УНР" розміщує в овальному вінку зображення козака з самопалом і тризуба – біля нього.
29 квітня 1918 року Центральну Раду й уряд УНР розпускають і проголошують Українську Державу на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським. Модзалевський і Нарбут добиваються скасування гербів і печаток УНР. Вказують на невідповідність геральдичним нормам.
Заступник державного секретаря Микола Могилянський у доповідній записці 19 червня 1918-го пише про "необхідність виробити нові зразки для Державного Герба та Печаті. Основне питання: які емблеми повинні бути при цьому використані. Таких є дві. Одна – давніша – це так званий Герб великого князя Володимира, що зустрічається на монетах і становить величезний інтерес із точки зору історико-культурної. Це – особлива тамга, знак власності, що представляє стилізацію".
Документ далі пошкоджений. Але за змістом зрозуміло, що під другою емблемою в ньому мається на увазі герб Гетьманщини – козак із мушкетом.
"Герб князя Володимира, – додає Могилянський, – ставить нову Українську Державу у зв'язок із древнім періодом Київської Державності, не порушивши і спадкоємності з Українською Народною Республікою, яка цей знак прийняла. Другий дає зв'язок із історичною епохою, коли за культурою народу й особами своїх правителів Україна була європейською державою".
Наприкінці автор записки рекомендує уряду звернутися до графіка Георгія Нарбута.
"Ним уже виконана печатка, яка має безперечні мистецькі достоїнства. Виготовлений був також ескіз для малої Печатки Української Держави. Нарбут висловив мені свою принципову згоду взятися за остаточне опрацювання проекту печаток. Значної роботи потребуватиме ще велика печатка, де довкола центральної частини треба помістити ще герби Земель, що входять до складу України. Цю роботу може виконати разом із Модзалевським".
Справа з новими державним гербом і печаткою затягується. Гетьман використовує проектовану Василем Кричевським для УНР, але з легендою "Українська Держава". Тризуб залишається на печатках різних установ Гетьманату. Іноді його вписують у квадрат і додають абревіатуру "УД".
Павло Скоропадський затверджує нову кокарду для військ, управлінь та установ: на кружку блакитного кольору – золотий герб Української Держави, яким залишився тризуб, але без вінка. Його ж додають до морського стяга. У серпні Міністерство пошти й телеграфів видає розпорядження проштампувати гербом Української Держави всі російські поштові марки, що вживають для оплати кореспонденції на території України.
Проект печатки Нарбут завершує 23 серпня 1918 року. Цю дату вказує на малюнку. На ньому у восьмисторонньому щиті зображений козак із мушкетом. Щит обрамлює бароковий картуш і увінчує тризуб. Навколо іде надпис "Українська Держава". Якщо у проектах Кричевського тризуб подано плоским, то у Нарбута він має форму плетінки.
Історик-геральдист Владислав Лукомський хвалить Нарбутове графічне виконання проекту герба. Але критикує поєднання династичного знака Рюриковичів – тризуба, з "чужим за духом і стилем козаком з рушницею".
У вересні 1918 року Павло Скоропадський з офіційним візитом їде в Німеччину. Після того активніше береться за розробку гетьманських атрибутів – штандарта і вимпела, також орденів і знаків. Для цього формує з істориків та інших фахівців комісію.
Герб Нарбута не затверджують. Він продовжує над ним працювати. Кінцеві варіанти завершує в середині листопада.
"Асигнувати в розпорядження державного секретаря з коштів держскарбниці 2 тисячі карбованців для видачі професору Академії мистецтв Георгієві Івановичу Нарбутові за виготування проектів Державного Герба й Печаті Української Держави", – йдеться в ухвалі Ради міністрів 20 листопада. На той час це були великі гроші. Пляшка молока коштувала 25 коп., відро картоплі – 4 крб, книги – від 1 до 3 крб.
Держсекретар Сергій Завадський передає ескізи до Головного управління в справах мистецтв і національної культури. Наступного дня там скликають комісію для їх обговорення під головуванням історика Петра Дорошенка. З ним працюють художник Михайло Бойчук, мистецтвознавець Микола Бiляшівський і літературознавець Павло Зайцев.
"Оселедець треба зробити коротший. Узяти для нього зразком портрет Хмельницького, який виконав гравер Гондіюс", – робить єдине зауваження комісія і схвалює Нарбутові проекти.
Остаточно їх має затвердити гетьман, але до цього не доходить. Тому художник далі розробляє проекти банкнот, бланків і акцизних марок лише із зображенням тризуба. Його роблять із хрестом над середнім "зубом" або без нього. Проектує Нарбут і новий герб Києва: архангел Михаїл тримає розділений на два поля блакитний щит. У першому намальований тризуб, у другому – арбалет-самостріл із давніх міських печаток. Архистратиг із тризубом на щиті з'являється й на різноманітних тогочасних відзнаках.
В апараті Української Держави працює багато українофобів. Вони вороже ставляться до символів і поширюють про них різні вигадки. Начальник штабу гетьмана Павла Скоропадського генерал Борис Стеллецький у своїх споминах твердив, що серед киян ширяться нав'язані білогвардійцями міфи. Про український прапор кажуть, що він "був наданий у Львові імператором Францом Йосифом".
"Герб позначає поєднання літер В, О та В. Це означає імена князів Володимир, Ольга та Василій (ім'я Володимира після хрещення. – Країна), – пише Стеллецький про Тризуб. – Населення його пояснювало як знак диявола".
На зречення гетьмана від влади 14 грудня 1918-го Георгій Нарбут реагує їдкою сатиричною карикатурою "Пес мочащий". На ній на Софійській площі собака мочиться на булаву та білогвардійський кашкет. Далі влада належить Директорії, яка поновлює Українську Народну Республіку. Георгія Нарбута обирають ректором Української академії мистецтв. У січні 1919-го він бере участь у роботі Комісії у справах вироблення проекту герба УНР.
Того ж року влітку до Києва повертається Василь Кричевський. За кілька днів до нього заходить веселий Георгій Нарбут.
"Та чарівна задушевність і теплота, яку тепер виявив мені Юрій Іванович, показала, що я цілком правильно зрозумів його, не реагуючи на виступ у "Нашому минулому", – писав у спогадах Кричевський. – Він був ревниво замкнутий у собі і впертий. Мене глибоко вразило, коли він якось признався, що я не помилявся у своїх мистецьких підходах і що він тепер цілком погоджується зі мною".
1000 карбованців мали номінал знаки Державної скарбниці, на яких уперше офіційно використали малюнок державної печатки, створеної Георгієм Нарбутом. Вони увійшли в обіг 13 листопада 1918 року. Використовували їх за правління Павла Скоропадського, а потім – Директорії УНР. Друкували в Києві, Кам'янці-Подільському та Варшаві два роки. Після них герб із козаком використовували на деяких інших банкнотах Директорії
5 
1
Коментарі