7 листопада 1928-го, на честь 11-ї річниці більшовицької революції, у Харкові відкрили будинок Державної промисловості, скорочено – Держпром. Ця споруда, що стала взірцем стилю конструктивізм, за величиною та складністю конструктивного рішення не мала на ті часи аналогів ні в СРСР, ні в Європі. Будинок Держпрому є фактично монолітним масивом залізобетону. Складається з дев'ятьох різновисоких корпусів-веж, з'єднаних шістьма мостовими переходами. Найвищі сегменти мають по 11 поверхів, 68 м заввишки. Держпром назвали "першим радянським хмарочосом".
Губернський Харків більшовики 1919-го зробили столицею Української СРР. У купецько-університетському місті бракувало споруд, де могли б розмістити урядові інституції й трести. Тож майже одразу задумали звести новий адміністративний центр. Обрали місце – Круглу площу – університетський пустир, що лише з одного боку мав малоповерхову забудову. У березні 1925-го Вища рада народного господарства УСРР оголосила конкурс на проект будівлі "нового типу, яка відповідала би завданням соціалістичного будівництва". Переможцем став проект із девізом "Незваний гість" ленінградських архітекторів Сергія Серафимова, Самуїла Кравця і Марка Фельґера. Будівля Держпрому мала "показати фабрику, завод, що стали палацом", зазначав Серафимов.
5 тис. робітників і студентів Технологічного інституту працювали у три зміни і за три роки спорудили величезну бетонну конструкцію. Вручну викопали котлован під будівлю об'ємом 20 тис. куб. м. Землю виносили носилками, вивозили тачками, а далі кіньми на возах-"грабарках". Під час риття котловану для шостого під'їзду натрапили на кістки мамонта. Сприйняли їх за "диявольські роги" й боялися копати далі. Трудозатрати загалом сягнули 1 млн 560 тис. людиноднів. На будівництво Держпрому пішли 1315 вагонів цементу, 9000 т металу, 3700 вагонів граніту і 40 тис. кв. м скла. У ньому 4500 віконних отворів, площа зовнішнього скління – 17 га. Із 12 ліфтів, встановлених 1928-го, сім працюють досі без заміни.
У будівлі розмістилися близько трьох десятків організацій-трестів, Раднарком УСРР, Держплан, Вища рада народного господарства і народні комісаріати, як тоді називали міністерства. Було дві зали засідань – на 1000 і 250 місць, технічна бібліотека, радіостанція, їдальня, поштове відділення. У 1930-х на опалення споруди в зимовий період ішло щодня по 25 т вугілля. Володимир Маяковський залишив про Держпром рядки:
Там, где вороны бились, над падалью каркав,
в полотно железных дорог забинтованный,
столицей гудит украинский Харьков,
живой, трудовой, железобетонный.
У Всесвітній архітектурній енциклопедії будівля Держпрому ілюструє статтю "Конструктивізм". Тут найяскравіше простежуються головні риси цього авангардистського стилю: суворість, геометризм, лаконічність форм і монолітність зовнішнього вигляду. Будинок Держпрому посідає першу сходинку серед "Семи чудес Харкова".
4 листопада 1883 року на паризькій площі Мальзерб відкрили пам'ятник письменнику Александру Дюма-батькові (1802 – 1870). Проект виконав художник-графік Ґюстав Доре. У бронзовій статуї він втілив сон автора "Трьох мушкетерів", про який той розповів Александрові Дюма-синові: "Я стою на вершині скелястої гори, і кожен її камінь – якась із моїх книжок. І раптом гора починає обсипатися піді мною". У скульптурній композиції на вершині гранітної брили сидить усміхнений Дюма-батько. Біля його ніг з одного боку розташувалися студент, робітник і дівчина з книжками в руках, а з другого – на цоколі примостився д'Артаньян
4 листопада 1873 року дантист з американського міста Сан-Франциско Джон Бірс запатентував золоті коронки. Після цього стоматологи перестали вибивати хворі зуби інструментами на зразок зубила. Коронка наповнювалася цементом або порцеляновою емаллю. До зуба її кріпили за допомогою шурупчика. Таким чином досягали максимального контакту коронки з коренем.
6 листопада 1893 року помер російський композитор Петро Чайковський . За офіційною версією, він став жертвою епідемії холери в Москві, випивши некип'яченої води. Хоч були чутки, що композитор наклав на себе руки – нібито через холодне сприйняття публікою його останньої симфонії. Інша версія: 53-річний Чайковський вкоротив собі віку, щоб уникнути скандалу через зв'язок із молодим чоловіком з імператорської родини.
7 листопада 1708 року український гетьман Іван Мазепа з частиною війська з'єднався з армією шведського короля Карла XII біля села Горки неподалік Новгорода-Сіверського. Московські війська під командуванням Олександра Меншикова через три дні захопили гетьманську резиденцію Батурин. Оволоділи скарбницею, артилерією, продовольчими припасами та вчинили різанину. Жертвами погрому стали до 7,5 тис. городян і до 6,5 тис. військових. Оборонців Батурина, за твердженням автора "Історії русів", розіп'яли на хрестах, встановлених на плотах, і пустили за течією річки Сейм. Місто вщент зруйнували.
"Порохова змова" провалилася в Лондоні 5 листопада 1605 року. Того дня мала відбутися церемонія відкриття королем чергової парламентської сесії. Монарх Яків I Стюарт (1566 – 1625) став на бік англіканської церкви. Група католиків, озлоблених через гоніння на їхню віру, зібралася в цей час підірвати Палату лордів. Однак вартові вчасно виявили в підвалі під залою засідань понад 30 бочок із порохом – майже 2,5 т. "Порохову змову" викрили завдяки анонімному листу. Заарештували одного зі змовників – дворянина Ґая Фокса, який мав підпалити ґніт. Під тортурами він видав і спільників, і план операції. Її учасників стратили: спочатку вішали, але так, щоб людина не вмерла. Потім відрізали статеві органи, рубали голови й четвертували. Ґай Фокс стрибнув з ешафота й зламав собі шию. В Англії 5 листопада відзначають ритуальним спаленням опудала Ґая Фокса
"Пивний путч" – перша спроба нацистів захопити владу в Німеччині – вибухнув у Мюнхені ввечері 8 листопада 1923 року. До пивної B?rgerbr?ukeller на 3 тис. місць, де того вечора відбувалася зустріч керівництва Баварії з місцевою бізнес-елітою, увірвався лідер нацистської партії Адольф Гітлер із кількома сотнями бойовиків.
– Національна революція почалася! – вигукував він, стріляючи в повітря.
Гітлера надихнув похід Беніто Муссоліні на Рим, що завершився здобуттям влади італійського диктатора. Сподівався повторити це в Німеччині, організувавши похід на Берлін, де засідав соціал-демократичний уряд країни. Почати ж вирішив із Мюнхена – столиці Баварії.
Гітлер заборонив присутнім виходити з пивної без його дозволу й оголосив про формування нового уряду на чолі з собою. Нацисти намагалися заарештувати присутніх там членів баварського уряду, однак ті в метушні втекли. Вранці стало зрозуміло, що "національна революція" провалилася. Однак 3-тисячний натовп нацистів попрямував до урядових будівель. Шлях перекрили близько сотні поліцейських. Почалися сутички. У перестрілці загинули 16 нацистів і троє поліцаїв. Германові Ґерінґу прострелили стегно. Гітлера й інших ініціаторів путчу невдовзі заарештували. Суд майбутній фюрер використав як трибуну для нацистської агітації. Завдяки красномовству здобув прихильність преси й отримав м'який вирок – п'ять років ув'язнення. Відсидів дев'ять місяців. У своїй комфортній камері приймав відвідувачів, спілкувався з іншими засудженими путчистами. Під час ув'язнення почав надиктовувати книжку Mein Kampf. Вона стала ідеологічною основою німецького націонал-соціалізму
3 
1
Коментарі