Московський князь Василій ІІІ продовжував політику "собирания русских земель", розпочату його батьком Іваном ІІІ. У листопаді 1512 року Московське військо рушило на захід і захопило Смоленськ – найбільше в той час місто на кордоні Великого князівства Литовського. 90% його території становили теперішні Україна й Білорусь.
Заселений білорусами Смоленськ московські війська кілька разів намагалися взяти облогою. Зуміли наприкінці липня 1514-го. Василій ІІІ урочисто в'їхав до міста. Сиґізмунд І Старий – великий князь литовський і водночас король польський – почав стягувати армію до Мінська та Борисова, ближче до кордону. Загальне командування здійснював князь Костянтин Острозький – великий гетьман литовський.
На початку осені дві армії зустрілися на полі над Дніпром біля міста Орша – тепер райцентр на Вітебщині, Східна Білорусь. У розпорядженні Сиґізмунда І було близько 35 тис. вояків: литовське "посполите рушення" – тобто шляхетське ополчення з білоруських, українських і литовських земель, польська кавалерія й піхота, а також іноземні найманці-жовніри. Василій ІІІ виставив приблизно 80 тис. осіб. Але московське військо було погано організоване. Його очолювали князі, які ворогували між собою: Іван Челяднин і Михайло Булгаков на прізвисько Голиця – бо майже завжди носив на руці залізну рукавицю-голицю.
Пополудні 8 вересня 1514 року Булгаков повів своїх підопічних у бій. Атака йшла успішно, доки на поле не вийшов шляхтич Януш Свєрчовський зі своїми латниками – добре озброєними й захищеними металевими обладунками. Голиця був змушений відступити, а Челяднин не кинув своїх людей на підтримку. Згодом він сам пішов у наступ. Сили Острозького відійшли назад, та це був продуманий тактичний хід. Щойно солдати Челяднина, кинувшись навздогін, потрапили у вузький шлях між яром і лісом, по них вдарили з гармат. Цього разу вже Булгаков не схотів допомагати напарникові. Московське військо панічно почало відступати до Дніпра. Багато при цьому потонули в річці. До шостої вечора битва закінчилася, а погоня за недобитками московитів тривала до опівночі. У листі до свого посла в Римі Сиґізмунд І писав, що в полон взяли 14 тис. московитів, а вбили 16 тис. Стверджував: трупи "жорстоких варварів-азіатів" встелили поле протяжністю 8 римських миль – майже 12 км.
"У цій втечі московити були повністю розбиті, – описує польський хроніст Станіслав Ґурський. – На полі було видно мертві тіла, з яких на землю витекла кров. Одні лежали без голів, рук і ніг, в інших голова була розбита молотом чи розрубана надвоє, в когось голий хребет, у когось випали кишки, в когось відрубане від тіла плече з рукою, в когось розбиті мечем обличчя або рот, хтось розрубаний від голови до пупа, в якому стирчав спис, хтось стогнав, хтось випускав дух, хтось був розчавлений кіньми, хтось закиданий величезними тушами коней".
Смоленська відвоювати не вдалося, однак перемога під Оршею на кілька десятиліть пригальмувала просування Московії на Захід. З 1991 року в Білорусі, яка вважає себе наступницею Великого князівства Литовського, 8 вересня відзначали як день воїнської слави. Після приходу до влади Олександра Лукашенка 1994-го свято скасували.
2 
1
Коментарі