– Ці церемоніальні стільці вироблені у Венеції в XVI столітті. Обидва – із цільних шматків горіхового дерева, без жодного цвяха. Потрапили до нас у 1970-х, – розповідає 33-річний Сергій Ганницький із Черкаського обласного краєзнавчого музею. – Колись стояли в панських маєтках. І один, і другий важить понад 10 кілограмів В обох сидіння – восьмигранні. Той, із плоским, призначався для господарів. На другий – із різьбленим сидінням, – мабуть, садовили гостя, якщо не хотіли, аби він довго засиджувався. На різьблені спинки не спирався ніхто – такі були манери: дозволялося сідати лише на край стільця.
– Вони з різних комплектів, належали різним власникам, стояли в різних інтер'єрах. Я реставрував ці стільці 1992-го, – згадує художник 65-річний Віктор Крюков із Черкас. – Вони були "розсипані". Їхня конструкція дуже вдала, кожен складається з чотирьох частин: дві ніжки з перетинкою, сидушка і спинка. Відсутні були дерев'яні шпуги, на яких усе кріпилося. Подібний середньовічний стілець, типу цих венеціанських, я вже реставрував. Він належав панові Енгельгардту. Зроблений був українськими майстрами, але не з горіха, а з берези.
Стілець із горіхового дерева виготовляли від місяця до трьох – залежно від складності різьблення. Горіх важкий у роботі, але на ньому можна передати витончені різьблені деталі чи орнамент. Хороше дерево сушили принаймні вісім років. Горіх – пористий, тому вироби з нього натирали глиною, а потім змащували гарячою оліфою. Покривали воском і скипидаром. Полірували вручну – суконкою. Сьогодні, – каже майстер, – виготовлення такого стільця коштувало б кілька тисяч доларів.
5 
1
Коментарі