"Доволі дивне відчуття – летіти на повітряній кулі над Полярним морем, – нотує у щоденнику шведський інженер 42-річний Саломон Август Андре. – Бути першим, хто летить тут. Чи скоро у нас з'являться послідовники? Чи вважатимуть нас божевільними, чи братимуть із нас приклад? Ми відчуваємо гордість. Думаю, після такого вчинку можна спокійно померти".
11 липня 1897-го він вирушив на наповненій воднем кулі "Орел" з острова Шпіцберген до Північного полюса. Планував подолати близько 1,3 тис. км. У команді були інженер Кнут Френкель і фотограф Нільс Стріндберґ. Назад не повернулися.
Андре захопився повітроплаванням у 1870-х, коли працював сторожем шведської експозиції на Всесвітній виставці у Філадельфії. На повітряній кулі власної конструкції піднявся на рекордну висоту – понад 4 км. Першим почав використовувати для керування апаратом вітрила й троси, що торкалися землі. У лютому 1895-го на засіданні Академії наук оголошує про намір полетіти до Північного полюса. Більшість учених сприймають ідею критично. Інженер оголошує збір коштів на експедицію. Серед жертводавців – винахідник динаміту Альфред Нобель і король Швеції Оскар І.
Мандрівники збирають близько 800 кг харчів: м'ясний концентрат, ковбасу, сир, згущене молоко, кілька ящиків шампанського та портвейну, воду. Ще – клітки з поштовими голубами. На той час це був єдиний спосіб комунікації.
При зльоті починаються негаразди. Набрати потрібну висоту не вдається, доводиться скинути понад половину баласту. Втрачають більшість тросів. Куля стає некерованою.
Залишки експедиції знайшли 1930 року. Там були щоденники Андре й негативи фотографій Стріндберґа. Виявили, за два дні після злету куля втратила водень і впала. Мандрівники вижили, рушили на південь, де був розташований склад провізії. Три місяці полювали на тюленів, моржів і білих ведмедів. Загинули у жовтні. Імовірно, отруїлись м'ясом ведмедя.
"Наш бойовий дух залишається на висоті. З такими товаришами будь-хто зможе виплутатися з практично будь-яких непередбачуваних обставин", – йдеться в останньому записі Саломона Андре.
На похорон мандрівників через 33 роки після загибелі прийшли кілька десятків тисяч жителів Стокгольма.
Пам'ятники Бандері й Коновальцю знищили за ніч
– Близько третьої години ночі я зійшов униз вулицею і помітив двох осіб у масках з автоматами, – згадує 47-річний Василь Максимчук, член Спілки незалежної української молоді. – Кинувся до них, розштовхав і побіг у бік каплички. Зробив помилку, бо вибіг прямо на світло. Перша куля просвистіла у мене біля голови, друга потрапила у руку. Пройшла за два міліметри від серця та хребта, зачепила легеню і потрощила два ребра. Я втратив свідомість.
10 липня 1991 року невідомі підірвали пам'ятник провіднику Організації українських націоналістів Степану Бандері (1909–1959) у його рідному селі Старий Угринів Калуського району Івано-Франківської області.
Монумент стояв на подвір'ї родинного обійстя Бандер. Ще 1989 року тут встановили дерев'яний хрест. Через кілька днів його зірвали невідомі. У жовтні 1990-го відкрили пам'ятник – кам'яний тризуб із бюстом провідника всередині. У передостанній день року його підірвали. Вибухівку сховали у квітах, які поклали до монумента.
Чергову фігуру встановили 30 червня 1991-го. Це була вища копія попередньої. Щоночі біля неї вартували активісти. Пам'ятник простояв 10 днів. Шестеро нападників у масках поранили з автомата охоронця та збили з ніг іншого. Від вибуху в найближчому будинку вилетіли вікна.
Тієї самої ночі у Зашкові Жовківського району Львівської області – за понад 170 км звідси – підірвали пам'ятник засновнику ОУН Євгену Коновальцю (1891–1938).
– Ці два злочини були ретельно сплановані. Їх координували з одного центру, – вважає Роман Шевчук, на той час депутат Івано-Франківської обласної ради. – У зазначені дні на Яворівському полігоні "гостювали" невідомі військові. На двох вертольотах вилітали до Старого Угринова і Зашкова, потім зникли. Депутати облради зверталися із запитом до Генеральної прокуратури України. Отримали відповідь: причетність військовослужбовців до скоєних злочинів не виявлена. Тим часом у неофіційних розмовах йдеться про військовий підрозділ "Альфа".
Новий пам'ятник Степану Бандері в Старому Угринові відкрили у серпні 1992 року. Матеріалом послужила нижня частина семиметрової бронзової фігури Володимира Леніна, що стояла у райцентрі.
10 липня 1873-го у бельгійському Брюсселі французький поет Поль Верлен (1844–1896) підстрелив колегу та коханця Артюра Рембо (1854–1891). Приїхав із Парижа після чергової сварки з ним. Уранці придбав пістолет, щоб застрелитися. До обіду напився абсенту, поранив Рембо у зап'ястя. Верлен просив коханця вистрелити в нього. Відбув два роки у в'язниці. Торік револьвер поета продали на аукціоні за 435 тис. євро.
12 липня 1917 року біля бельгійського міста Іпр відбулася битва між німецькими та англо-французькими військами. Німці вперше використали отруйний газ. Скидали його на противників у позначених жовтими хрестами снарядах. Речовина спричиняла опіки, випари пошкоджували очі та легені. Газ назвали іпритом.
16 липня 1661-го банк Стокгольма випустив перші паперові гроші – банкноти. Їх використовували для фінансування позик. Можна було обміняти на мідні монети. З часом планували видавати банкнотами заробітну платню й стягувати податки. Новий спосіб оплати не мав довіри серед населення. Через три роки банк припинив існування.
"La patrie esten danger – "Вітчизна у небезпеці", –
йдеться у декреті Законодавчих зборів Франції, опублікованому 11 липня 1792 року. Тривало збройне протистояння цього органа та короля Людовіка XVI (1754–1793). Усіх придатних до військової служби закликали мобілізуватися до революційної армії
20 000 осіб жили в таджицькому кишлаку Хаїт, повністю зруйнованому землетрусом 10 липня 1949 року. Усі загинули
3 
35413
Коментарі