"Я не змогла би відірватися від вашої історії, навіть якби моя дитина була на смертному одрі. Чекаю з нетерпінням продовження", – пише анонімна читачка в редакцію вашингтонської газети The National Era. 5 червня 1851-го видання опублікувало початок роману "Хатина дядька Тома" письменниці 40-річної Гаррієт Бічер-Стоу. Продовження історії про важку долю рабів у США газета друкувала 10 місяців. За неї авторка отримала гонорар $300 – понад $12 тис. на теперішні гроші.
Гаррієт Бічер-Стоу народилась у сім'ї пастора в американському місті Лічфілд, штаті Коннектикут. 6-річною вивчила дві глави з Біблії та 27 духовних гімнів. За літо сім разів прочитала "Айвенґо" Вальтера Скотта.
У 25 вийшла заміж за вдівця, професора семінарії Кальвіна Стоу. Народила сімох дітей і почала писати оповідання. Жила в місті Цинциннаті у штаті Огайо, де активно діяв рух проти скасування рабства. А Гаррієт підтримувала звільнення рабів і виношувала план роману про долю темношкірих у США.
Якось на недільній службі бачить видіння – старого невільника, який усе життя страждав через свавілля білих. Це підштовхує її написати твір. Створює образ дядька Тома. В ньому об'єднує почуті від рабів-утікачів розповіді, історії з невільничих ринків. Пропонує газеті.
"Цей твір створив Бог, я лише писала під диктовку. Головне зло – не в людях, не в жителях Півдня чи Півночі, а в рабстві, пояснювала авторка. – Воно роз'їдає душі, позбавляє людяності. Воно неминуче супроводжує такі жахливі речі, як розпад негритянських сімей, покарання, жах і смерть".
Щоб могла писати, чоловік віддає Гаррієт свій кабінет і перебирається в комору. Одна із сестер бере на себе турботи про дітей і дім. "Хатину дядька Тома" пише в сентиментальному й мелодраматичному стилі. Такі романи популярні. Герої викликають симпатію та співчуття. Доброта і смирення, на противагу жорстокому поводженню, роблять темношкірого раба Тома улюбленцем усіх читачів. Описаний у творі плантатор і торговець рабами Саймон Леґрі викликає огиду. Першим читає "Хатину" своїм старшим дітям перед сном замість казки.
– О, мамо, рабство – це так жорстоко! – кажуть ті.
Зважаючи на успіх роману в газеті, 1852-го видавець пропонує опублікувати його книжкою. 5-тисячний наклад розпродують за два дні. До кінця року друкують і продають ще 300 тис. примірників. Ще більше – у Великій Британії. За популярністю книжка поступається лише Біблії.
Та серед жителів південних штатів з'являються активні противники роману.
"Брехливий, злочинний і наклепницький", – характеризує його історик і письменник Вільям Гілмор Сіммс. Пише кілька книжок, де головними героями стають добрі плантатори-християни. Зображає темношкірих схожими на дітей, нездатними до самостійного життя без білих господарів.
Власник книжкового магазину у прихильному до рабовласників штаті Алабама змушений виїхати з міста. Його цькують за продаж роману Бічер-Стоу. Письменниця отримує листи з погрозами. Якось у конверті присилають вухо темношкірої людини.
Та дедалі більше жителів північних штатів стають противниками рабства. Серед них – політики, письменники, священники. Через погляди на рабство починається війна між Північчю і Півднем – за дев'ять років після виходу роману Гаррієт Бічер-Стоу. Завершується скасуванням рабства.
10 кілометрів на годину становила швидкість електричного трамвая, який запустили у Львові 31 травня 1894-го. Доти понад 10 років вагони тягали коні. На замовлення міської влади німецька фірма Siemens&Halske за два роки збудувала електростанції та лінії. Львів став другим після Києва українським містом із таким видом транспорту
"Близько полудня нас атакував Хмельницький із такими великими силами, що ми не могли протриматися й години. Оточили з усіх боків. Орда рубала шаблями, а козаки так захопили табір, що наше військо було стерте з лиця землі", –
доповідали шляхтичі польському королеві Яну Казимиру про поразку від козацько-татарського війська під горою Батіг біля нинішнього села Четвертинівка Гайсинського району на Вінниччині, 2 червня 1652-го
2 червня 1896-го італійський фізик і винахідник 22-річний Ґульєльмо Марконі запатентував радіо. В юності експериментував з електромагнітними хвилями. Зумів передати радіосигнал на відстань 2,5 км. Його досягненням не зацікавилися в Італії, тому переїхав до Англії. Відкрив компанію з безпровідного передавання телеграфних повідомлень. Із німецьким дослідником Фердинандом Брауном отримав Нобелівську премію з фізики.
1 червня 1943 року над Біскайською затокою поблизу берегової лінії Франції німецькі винищувачі підбили пасажирський літак Douglas DC-3. Летів із Лісабона до Лондона. Вважали, що в ньому перебував британський прем'єр Вінстон Черчилль. Загинули четверо членів екіпажу й 13 пасажирів. Зокрема, актор Леслі Говард, менеджер якого Альфред Ченґоллс був схожий на британського лідера.
3 червня 1571-го війська кримського хана 49-річного Девлета І Герая захопили і знищили Москву. Підпалили в 30 місцях. Сильний вітер розніс вогонь – за 3 год. місто вигоріло. Загинули до 80 тис. людей. Ще понад 60 тис. забрали в полон. Врятувалися переважно бояри й наближені до митрополита Кирила служителі церкви. Вони сховалися за мурами Кремля.
3 
35413
Коментарі