Покласти вибухівку в коробку цукерок наказав Йосип Сталін

"Діяльність мою й моїх колишніх товаришів оплутано сіткою найбільших нісенітниць і провокацій. У сторонніх людей мусіло дійсно зродитись підозріння, що я й мої товариші – якісь польські аґенти. Наслідком такої атмосфери, що утворилася кампанією галицького уряду, був приїзд із Чехословаччини старшини з дорученням позбавити мене життя", – писав у книжці "Причинки до історії української революції" 1928-го лідер Української військової організації Євген Коновалець.

 

Згадував 1922 рік. Тоді український визвольний рух зазнав краху, і в еміграції опинилися уряди двох українських державних утворень, проголошені 1918-го в Києві та Львові. Диктатор Західноукраїнської Народної Республіки Євген Петрушевич жив у Відні й поволі став на радянофільські позиції. У нього викликала невдоволення активність Євгена Коновальця з товаришами на Галичині.

Керівник УВО народився на Львівщині. Однак брав участь у боротьбі за незалежність Української Народної Республіки в Києві. Очолював бойову формацію Армії УНР "Січові стрільці".

Коли 1920-го голова Директорії УНР Симон Петлюра уклав договір із поляками про спільні дії проти більшовиків і погодився на передачу Галичини союзникам, у Львові склалося упереджене ставлення до наддніпрянців. Воно позначилося і на сприйнятті Євгена Коновальця та його стрільців.

У травні 1922-го Євген Петрушевич відправляє до Львова двох сотників Української галицької армії, які мають втрутитися в діяльність УВО. Перед тим пояснює завдання.

"Мусимо прямувати до повного відсунення від впливів в Українській військовій організації полковника Євгена Коновальця, – згадував настанови диктатора сотник Петро Бакович. – Він якраз оженився з дочкою доктора Степана Федака (галицький український громадський діяч, фінансист, філантроп. 1918 року державний секретар харчових справ уряду ЗУНР. Активний діяч низки громадських організацій у Західній Україні. – Країна) і через тестя здобув довір'я серед українців Галичини. Тепер старається зовсім опанувати УВО. А є в ній небажаний, бо тісно співпрацює з центром УНР у Тарнові. Це той уряд, який запродав Галичину полякам".

У Львові посланці знайомляться з Євгеном Коновальцем. Переконуються, що розмови про його"полонофільство" – міф. Так і пишуть у звіті Петрушевичу.

Той розчарований. Відправляє у Львів сотника Юліяна Головінського. Він із групою людей нелегально пробирається через Карпати. Мають убити Коновальця. У місті Головінський зустрічається з Баковичем. Розповідає про завдання. Сотник не відмовляє, але перед тим пропонує зустрітися з лідером УВО.

"Коли розпрощалися ми з полковником Коновальцем, Головінський якийсь час мовчав, а потім перші його слова до мене були: "Це не Коновальця, а тих сучих синів у Відні треба вистріляти", – згадував Бакович.

 

Того ж року УВО проводить масштабну саботажну кампанію щодо польських виборів. Тих, хто не підтримує бойкоту, карають. Так убивають кандидата-українця Сидора Твердохліба. Щоб уникнути арешту, Євген Коновалець емігрує з Галичини.

Живе в Німеччині, Швейцарії та Італії. Розбудовує українську підпільну мережу. 1929-го засновує Організацію українських націоналістів. Її мета – самостійна й соборна Україна.

У 1930-х на Галичині польська влада проводить кампанію пацифікації – "втихомирення" населення. Жителів близько тисячі сіл солдати б'ють і принижують, знищують майно. Щоб протидіяти цьому, Коновалець створює інформаційні бюро в європейських країнах. Публікують статті у пресі про свавілля польської влади, пишуть скарги в Лігу Націй.

Поляки починають тиснути на швейцарський уряд, щоб вислали з країни провідника ОУН. З'являється інформація про підготовку у Варшаві вбивства Коновальця. Його оточення організовує охорону. Та на застереження він відповідав: "Якщо мене ворог захоче вбити, ніяка сила не охоронить".

1932-го Коновалець кілька разів змінює місце проживання у Швейцарії, бо влада не дає спокою – постійно щось перевіряє й шукає. Допомагає заступництво посла Литви – лідер ОУН має паспорт цієї країни.

Наступного року члени організації підселяють до подружжя Коновальців із сином 9-річним Юрком студента Олексу Сокола. Він стає охоронцем.

"Шкода, що далеко від центру й немає сусідів, – записав у щоденнику голова української "колонії" Женеви Євген Бачина-Бачинський. – Ворогам тут легко буде зробити на полковника атентат (політичне вбивство. – Країна), і ніхто на допомогу не прийде. А полковник не має навіть поганенького револьвера, ані пса у дворі".

Поляки й більшовики домагаються виселення Коновальця зі Швейцарії. Посилаються, що бойовики ОУН вбили у Львові радянського дипломата, а у Варшаві – міністра внутрішніх справ Польщі. Депортацію підтримує і міністр поліції та юстиції кантону Ліон Ніколя, який симпатизує СРСР.

Знову заступаються литовці. Доводять, що Коновалець не веде шкідливої діяльності. У червні 1936-го швейцарська поліція арештовує трьох радянських агентів, які стежать за його помешканням. Ті кажуть, що намагалися запобігти замахам членів ОУН на польського представника в Лізі Націй і радянського посла.

Їх садять у тюрму на короткі терміни. Але преса лівого спрямування накидається на провідника ОУН. Він перебирається до Рима. Через переслідування невідомими особами місцева поліція призначає охорону з чотирьох агентів.

Радянські спецслужби підсилають свого представника у структуру ОУН. 1933-го в Європі з'явився втікач із СРСР, колишній стрілець Хом'як. Він налагодив контакт із членами Проводу ОУН і потім повернувся до Радянського Союзу. Зв'язок із ним тримали через Фінляндію. Там 1935 року вигулькнув у супроводі комсомольця, який начебто зневірився в радянській дійсності. Йому 28, має педагогічну освіту й документи на ім'я Павла Грищенка. В середовищі ОУН став відомим під псевдонімом "Павлусь".

Коновальцю новачок подобається, бере його в організаційні подорожі. Особливо зворушливою стає поїздка до Парижа. "Павлусь" розчулює полковника, набравши в хустинку землі з могили Симона Петлюри.

Насправді це радянський агент Павло Судоплатов. Його роботу хвалять у Москві. Влаштовують зустріч із Йосипом Сталіним.

– А каковы вкусы, слабости и привязанности Коновальца? – цікавиться радянський лідер. – Нужно их использовать.

– Он очень любит шоколадные конфеты, – відповідає Судоплатов. – Куда бы мы с ним ни ездили, он везде первым делом покупал шикарную коробку.

– Обдумайте это, – пропонує Сталін. – Желаю успеха.

До розробки операції з ліквідації провідника ОУН долучаються перші особи держави – нарком внутрішніх справ Микола Єжов, перший секретар ЦК КП(б)У Станіслав Косіор і співголова Центрального виконавчого комітету СРСР Григорій Петровський.

 

Ідею застрелити Коновальця відхиляють, бо його часто супроводжує охорона. Буде ризик засвітитися виконавцю. Спиняються на вибухівці. Вмонтовують у коробку цукерок. Має годинниковий механізм, що запускає в дію бомбу за 30 хв. після зміни положення коробки – з вертикальної в горизонтальну.

Судоплатову дають $3 тис. і фальшивий чехословацький паспорт. Садять на радянський корабель. Агент телефоном домовляється з Коновальцем побачитися 23 травня 1938 ро­ку опівдні в ресторані роттердамського готелю "Атланта". "Павлусь" скаржиться, що не може залишити судно більш як на 5 годин. Нібито працює на кораблі. Насправді капітан має розпорядження виконувати накази агента.

Оунівець приїжджає в Роттердам о 10:16 і селиться в готелі "Централь", неподалік "Атланти". Першим приходить у ресторан, де об 11:50 з'являється Судоплатов. Обговоривши справи, домовляються зустрітися ввечері.

Прощаючись, радянський агент дарує коробку цукерок. У найближчому магазині одягу купує капелюх і плащ. Коли виходить на вулицю, чує "звук, подібний до розриву автомобільного колеса".

Біля "Атланти" лежить понівечене вибухом тіло чоловіка. Четверо перехожих поранені. В убитого виявляють паспорт на ім'я Йозефа Новака та рахунок за кімнату в "Централі".

У його апартаментах поліція знаходить літературу, друкарську машинку з українським шрифтом і чорне розп'яття. Справжнє ім'я жертви дізнаються за добу – коли на упізнання тіла приходить член Проводу ОУН Ярослав Барановський. Він навідався в готель і спитав про Новака.

Судоплатов їде до Парижа, де зустрічається з радянським дипломатом-розвідником. Через нього надсилає шифрограму в Москву: "Подарунок вручив. Посилка зараз у Парижі, а шина автомобіля, яким подорожував, лопнула, доки я ходив по магазинах".

"Авторитет Коновальця як провідного військового політичного діяча був такий великий, що йому корилися всі. Силою того військово-­політичного авторитету, могутньої індивідуальности полковник відразу станув на чолі Української військової організації,

без конкуренції і контркандидатів", –

Осип НАВРОЦЬКИЙ (1890–1972), член Української військової організації, писав у збірнику "Срібна сурма", що вийшов у Торонто 1963 року

"Євген Коновалець був індивідуальністю рідкою, особливо в українському світі. Довго ще, мабуть, треба буде ждати, поки українська вдача позбудеться галицької провінціяльщини та наддніпрянського хуторянства. Він був по­збавлений таких рисок. Не знаємо, чи існує хтось із його оточення, хто зумів би тепер відтворити його зв'язки з чужинським світом і їх політичний сенс. Не було й немає людини, яка стільки знала би про куліси міжнародної політики", –

Іван КЕДРИН (1896–1995), керівник політичного відділу львівської газети "Діло", писав у некролозі 31 травня 1938-го

"З трупами не зв'язуватися. Нікому не запродуватися і взятися до праці"

"У липні 1920 року відбулося в Празі під проводом полковника Євгена Коновальця останнє засідання Стрілецької ради. Ухвалили розпочати діяльність у нових організаційних формах. Цю нараду треба вважати датою постання Української військової організації", – пише в "Нарисі історії ОУН" 1968-го дослідник Петро Мірчук.

Рада об'єднувала старшин Січових стрільців, які намагалися продовжити боротьбу за незалежність України. Деякі йшли в рейди Армії УНР українськими територіями під контролем більшовиків, інші – працювали в підпіллі у Києві, деякі – в таборах полонених та інтернованих у Польщі. Окрема група поїхала до окупованої поляками Галичини.

"Після з'ясування безкорисности й безцільности дальшого перебування за кордоном, рішили ми закликати всіх січових стрільців до повернення в Галичину", – зазначив у спогадах Євген Коновалець. Він жив у Відні та займався організацією "Молода Галичина". Йому виповнилося 29, ще не було сім'ї. Зате мав багатий досвід збройної боротьби та звання полковника Армії УНР.

На Львівщину прибувають старшини Василь Кучабський, Михайло Матчак і Ярослав Чиж. Створюють підпільну організацію "Воля".

Решта намагаються налагодити діяльність в еміграції. Та марно. Найперспективнішою видається робота на Галичині. Про це Євгенові Коновальцю у вересні 1920-го пише Михайло Матчак: "Слід кинути Петлюру й не оглядатися на більшовиків. Не зважати на існування опереткового диктатора Петрушевича. З трупами не зв'язуватися. Нікому не запродуватися і взятися до праці".

У червні 1921-го полковник отримує лист від Василя Кучабського: "Дорогий Повелителю Малого Броду – доволі дурака валяти! Зберіть уже свої манатки, бо запевняю Вас, що на всі підприємства кожного роду тут дуже податний ґрунт. Їдьте, ради Бога, сюди".

Євген Коновалець прибуває на Галичину за місяць. Помічає, що колишньої приязні між спільниками немає. У вересні пише колишньому стрільцю Андрієві Мельнику в Прагу, що товариші до спільної справи ставляться стримано, захоплені лише своїм проєктом – "Волею". "З ними важко, без них – годі щось починати", – констатує.

Причина відстороненості друзів стає відомою за кілька днів. Член "Волі" Степан Федак стріляє в начальника Польської Держави Юзефа Пілсудського. Той залишається живий. Багатьох колиш­ніх стрільців арештовують як можливих спільників.

Коновалець опиняється перед вибором: розпочати щось заново чи продовжити справу заарештованих товаришів. Обирає друге. Підпільна структура діє як Українська військова організація. Проводить активну кампанію проти поляків. За місяць українці організують 22 замахи та 80 підпалів. Поліція береться за виявлення підпільників і розправу над ними.

"Я мав справу з терором, винищення якого вимагало багато часу, а того часу саме й не було, – писав у спогадах польський політик Станіслав Лось, якому доручили знищити осередки невдоволених владою. – Отож я вирішив відповісти на терор іще сильнішим терором. Поліція отримала право застосовувати зброю".

Серед підозрюваних опиняється і Євген Коновалець. Змушений емігрувати в Європу.

×