Заввишки 110 мм, діаметр дна – 65 мм, горлечка – 75 мм, об'єм – 200 куб. см до обідка, 250 куб. см – до країв, по краях – 16 або 20 граней. Такі стандартні розміри гранованої склянки. Коли опиняється на боці, не скочується, може витримати падіння з метрової висоти. Перший "гранчак" зійшов із конвеєра скляного заводу в російському місті Гусь-Хрустальний 11 вересня 1943 року.
Вважають, його проект розробила під час блокади нацистами Ленінграда скульпторка Віра Мухіна, авторка монумента "Робітник і колгоспниця". У воєнні роки вона очолила Майстерню художнього скла. Помітила, що тонкий круглий стакан у знесилених голодом ленінградців часто вислизав із рук і бився. Тому винайшла надміцну модель зі зручними для долоні гранями.
Насправді випуск гранованих склянок готували наприкінці 1930-х, коли радянські інженери змайстрували першу машину для миття посуду. Вона обробляла тарелі й стакани певних габаритів і міцності. "Гранчак" із товстого скла пасував якнайкраще – грані надійно фіксували його в піддоні. 1943 року "згори" надійшла вимога: готувати серійний випуск гранчастого стакана. Віра Мухіна тоді перебувала в Свердловську – теперішній Єкатеринбург. Із художником Казимиром Малевичем працювали над монументальним полотном оборонної тематики. Якось йшла повз будинок Ощадбанку. Їй стало зле, вона присіла на сходах. Коли підвела голову, побачила навкруги гранчасті колони. На клаптику паперу швидко намалювала ескіз ребристого циліндра.
За іншою версією, форму "гранчака" скульпторці підказав Малевич. Дехто стверджує, начебто ідея ребристого стакана належить чоловікові Мухіної – кремлівському лікарю Олексієві Замкову. Він був одним із прототипів професора Преображенського в "Собачому серці" Михайла Булгакова. Та найімовірніше концепцію висунув професор геології Микола Слав'янов. Щоправда, проектував його металевим. Віра Гнатівна приятелювала з ученим і знала про його пошуки.
За Хрущова "гранчак" коштував 3 коп. – як поїздка у трамваї, згодом – 7, а потім – 14 коп. Любителі випити часто носили його в кишені. На початку 1980-х нові склянки почали лопатися. В однієї господині "вибухнув" святковий стіл. Поширилися чутки, що так влада веде "тиху" антиалкогольну кампанію. Насправді їх почали виробляти на імпортній лінії, порушивши звичну технологію. Магазини отримали понад 1 млн дефектних "гранчаків".
8 вересня 1930 року американець Річард Ґерлі Дрю (1899–1980) запатентував клейку стрічку. Він працював лабораторним техніком у компанії Minnesota Mining and Manufacturing, що виготовляла наждачний папір. Якось тестував один із виробів в автомобільній майстерні. Помітив: коли авто фарбують двома чи більше кольорами, між лініями утворюється неакуратна межа. Запропонував у процесі фарбування заклеювати стрічкою частину поверхні. Його перший виріб був незручним, клей нанесли не на всю поверхню, на краї. Через це майстер обізвав Дрю scotch – шотландцем, яких американці традиційно вважають скнарами. Згодом "скотчем" почали називати клейкі стрічки.
10 вересня 1960-го на Олімпійських іграх у Римі переможцем марафонського забігу став 28-річний Абебе Бікіла (1932–1973) з Ефіопії. 42 км 195 м дистанції він пробіг босоніж. Встановив олімпійський рекорд – 2 год. 15 хв. 16 с. "Я хотів, щоб увесь світ дізнався – Ефіопія завжди перемагала завдяки рішучості й героїзму", – сказав чемпіон. Йому не підійшла за розміром жодна пара взуття, що безкоштовно надав учасникам спонсор – компанія Adidas. За чотири роки Абебе знову переміг на іграх, що відбувалися в Токіо. Біг узутий. Усі обговорювали, що за 40 днів до змагань йому видалили апендикс.
12 вересня 1919 року загін італійського поета Габріеля д'Аннунціо (1863–1938) захопив владу у Фіуме – теперішня Рієка у Хорватії. Після розпаду Австро-Угорської імперії на місто з населенням 60 тис. осіб претендували Італія й новостворене Королівство сербів, хорватів і словенців – майбутня Югославія. За рік, 9 вересня 1920-го, д'Аннунціо проголосив незалежну Республіку Фіуме. Написав конституцію у віршах. Одним із пунктів була обов'язкова музична освіта для всіх громадян. Міні-держава припинила існування 30 грудня того ж року, після обстрілу італійським флотом. Фіуме стало "вільним містом", а 1924-го увійшло до складу Італії.
2 норкові шуби і $30 тис. начебто запропонував генеральний менеджер футбольного клубу "Динамо" з Києва Ігор Суркіс іспанському арбітрові Антоніо Лопес Ньєті 12 вересня 1995 року. Наступного дня той судив матч Ліги чемпіонів, у якому кияни переграли "Панатінаікос" з Афін – 1:0. Після поєдинку Ньєта доповів, що керівництву УЄФА спробували дати хабар. Кияни запевняли: суддя сам попросив відвезти його до магазину й допомогти придбати шуби. "Динамо" усунули з турніру, клубу заборонили брати участь у єврокубках протягом трьох років. Наступного сезону дискваліфікацію скасували
"Ніколи не було хорошої війни або поганого миру", –
написав американський дипломат Бенджамін Франклін у листі до підприємця Джошуа Квінсі 11 вересня 1773 року
2 
1
Коментарі