"Генуезці залазили під трупи і прикидалися мертвими, щоб сховатися від татар. Коли настала ніч, вони піднялися й побігли в місто. Але з цих уцілілих людей більшість мали по три і більше ран від стріл, шаблі чи списа. Наступного дня переможці повернулися на поле й відрубали голови всім трупам. Ці трофеї відвезли на гору та спорудили з них дві вежі", – пише італійський літописець Андреа Гатарі в "Щоденнику" про бій між військами Генуезької республіки і Кримського улусу Золотої Орди 22 червня 1434-го біля поселення Солхат – сучасне місто Старий Крим.
Протистояння між ними виникло через бажання володіти містами на Південному березі Криму. Генуезькій республіці – італійське місто-держава – належали там колонії: Кафа – тепер Феодосія, Чембало – житловий масив Балаклава у Севастополі, Алустон – Алушта і Горзувіти – Гурзуф. Отримала їх 1381-го від золотоординського хана Тохтамиша як подарунок за допомогу в придушенні повстання намісника Криму Мамая.
Через передачу узбережжя Генуї вихід до моря втрачає готське князівство Феодоро. Воно займає частину гірського Криму. 1422-го тамтешній князь Олексій I розпочинає війну з генуезцями. Нападає на Алустон, Горзувіти. Захоплює Чембало. Встановлює контроль над проходом до узбережжя і будує біля моря фортецю Каламіту – на території сучасного Севастополя.
Щоб мати більше сил, бере в союзники хана Хаджі Ґерая. Той за допомогою литовського князя Вітовта саме захопив більшість території Криму. Має вправне військо з татар. Взамін за виступ проти італійців просить право забрати всю здобич. Олексій І погоджується.
Тоді ж генуезці висилають морську флотилію для захисту кримських міст. Їхнє військо спонсорує генуезький банк Святого Георгія. Установа хоче взяти колонії під пряме управління. Армію з 20 кораблів і шести тисяч воїнів очолює генуезець 59-річний Карло Ломелліні.
На початку червня ескадра досягає узбережжя Криму. Генуезці штурмом беруть Чембало. Ломелліні оголошує про похід на Солхат – татарське місто, важливий транзитний і торговий пункт. З околиць генуезьких фортець до нього приєднуються ще дві тисячі воїнів. Воєначальник упевнений у своїй перевазі. Армія противників – татар і феодоритів – налічує п'ять тисяч вояків.
Військо генуезців підходить до передмістя Солхата. Назустріч виїжджають 30 татар на конях. Швидко вистрілюють усі стріли та зникають. Італійці не встигають зорієнтуватися. На пагорбі показуються наступні 30 вершників і теж стріляють із луків. Такі ж групи з'являються із засідок по боках. Генуезці панікують.
"Військо йшло дорогою в очікуванні на великі загони ворога. Не бачили їх, тому навіть не діставали з возів мечі й арбалети, – пише про бій Андреа Гатарі. – Татари обстрілювали перші ряди. Генуезькі вояки не розуміли, що відбувається, і безладно розбігалися. Так само чинили другі, треті й наступні ряди".
Татари та феодорити переслідують утікачів до ночі. Вбивають шаблями і списами. Карло Ломелліні залишає військо й тікає до Кафи. Переможці збирають вози з провізією, зброю, коней і повертаються до Солхата. Усю ніч святкують. Генуезці в Кафі оплакують втрати – майже дві тисячі воїнів.
Ломелліні планує помсту, але населення кримських колоній наполягає на мирних переговорах. Через війну та грабежі бракує продовольства. Люди бояться голоду. 13 липня 1434-го під Солхатом генуезці, феодорити і татари укладають мирний договір. Колонії Генуезької республіки в Криму зобов'язали платити хану данину.
18 червня 1815-го французький імператор 46-річний Наполеон Бонапарт програв битву під Ватерлоо – тепер Бельгія. Його 72-тисячна армія зазнала поразки від об'єднаних сил британців, голландців і пруссаків чисельністю майже 100 тис. солдатів. Французи атакували, але невдало. Наполеон очолив три батальйони гвардії і став прикривати втікачів. Відбилися і з настанням темряви відступили. Їх переслідували три дні на відстані 150 км. Наполеон повернувся до Парижа та зрікся влади на користь сина. Потім здався англійцям.
21 червня 1971-го в кургані Товста Могила біля міста Орджонікідзе – тепер Покров на Дніпропетровщині – археолог 45-річний Борис Мозолевський знайшов золоту пектораль – нагрудну прикрасу скіфського царя IV ст. до н. е. Натрапив на неї після завершення роботи експедиції. Йшов у туалет, але дорогою зазирнув на не повністю розкопану ділянку. Згріб невеликий шар глини, і палець чиркнув по виробу. Пектораль вважають найціннішою знахідкою ХХ ст. Мозолевському збільшили удвічі зарплату, дали трикімнатну квартиру й посаду в Інституті археології.
23 червня 1846-го бельгійський музичний майстер 32-річний Адольф Сакс отримав патент на саксофон. У Парижі відкрив фабрику духових інструментів. Робив їх із латуні, додавав дерев'яні мундштуки. Отвори у трубах закривали клапани. У міру їх відкривання отримували звуки. Саксофони швидко стали популярні. Адольфа Сакса переслідували конкуренти, звинувачували у плагіаті. Судові витрати розорили майстра, і його фірма збанкрутувала.
"На цій землі забороняються будь-які дії військових, випробування зброї, побудова баз та укріплень. Дозволяється перебування військового персоналу чи техніки лише для наукових досліджень і заради інших мирних цілей", –
ідеться в договорі про використання Антарктиди, який набув чинності 23 червня 1961-го. Підписали його за два роки до того у Вашингтоні 12 держав, що мали наукові представництва на континенті. Відтоді до нього долучилися ще 35 країн, які проводять дослідження в Антарктиді
8 
35413
Коментарі