Чашка, з якої пили вусані

 

Порцелянові чашки з перетинкою дивної форми всередині в Києві були поширені наприкінці ХIХ – початку ХХ ст. Цей посуд – спеціально для вусанів.

– Вуса тоді мали чоловіки всіх станів, – пояснює Анатолій ­Кіяшко зі столичного Музею однієї вулиці. – Натирали їх спеціальним воском, помадою – щоб тримали гусарську форму. Аби все це не потрапляло в чай, використовували отакі-от чашки. Так вуса не намокали й не втрачали належного вигляду, чай із них не капав на одяг.

Вигадав таку чашку британський кераміст Гарві Адамс, коли в середині ХIХ ст. пішла мода на вуса.

– Ця чашка, судячи з напису, виготовлена на австрійській фабриці. Але таких було небагато, частіше вусані використовували спеціальні металеві вставки. Вони мали форму пластинки із прорізами. Це був предмет особистої гігієни. У кафе або в гостях чоловік діставав свою власну, вставляв у чашку і тоді пив чай. Чаювати в Києві 100 років тому ходили до ресторанів, кав'ярень, запрошували гостей і до себе. Часом це ставало приводом для розіграшів.

– Про жителів Андріївського узвозу – професорів Федора Титова та Степана Голубєва – розповідають таке. Вони працювали в Духовній академії – сучасній Києво-Могилянській. Між собою не мирили – були науковими опонентами, мали різні погляди. Раз Голубєв ­дочекався, коли Титов попрощався з усіма й пішов додому. ­Зайшов на кафедру й каже: "Щойно бачив отця Федора. Він дуже вибачався, бо забув сказати сам, що запрошує вас усіх до нього на чай". 10 священиків із родинами прийшли до Титова, який сном-духом про це не відав.

×