Багачі, духовенство й чиновники були проти нової школи

Асан Сабрі Айвазов очолював кримськотатарський парламент

"Атеїст! Якщо ти хочеш померти своєю природною смертю, то кинь школу. Якщо хочеш, щоб тебе вбили, як собаку, продовжуй вчителювати", – таку записку в травні 1904-го знаходить на своєму робочому столі 26-річний Асан Сабрі Айвазов. Він понад п'ять років учителює у власній школі в Алупці в Криму.

Відкрив її після закінчення Стамбульського педагогічного інституту. Вчить дітей писати й читати не за старими релігійними канонами, а світською мовою. Використовує основи джадидизму – просвітницької течії, що закликає створювати національні світські школи. У навчанні застосовують "звуковий метод" – коли окремій літері відповідають конкретні звуки. Раніше підбирали їх складами. Розробив цей напрямок кримськотатарський видавець і мислитель Ісмаїл Гаспринський. Його методи використовують інші тюркомовні народи Російської імперії й Персії.

 

"До того часу дівчаткам писати не дозволялось, – згадував Асан Сабрі Айвазов. – Я ввів у програму початкові освітні предмети – арифметику, географію, граматику й татарську мову. Але все це робив неофіційно. Тоді в татарських школах викладали арабською мовою Коран і Закон Божий. Умови для просвітницької роботи були дуже важкі. Багачі, духовенство й чиновники були проти нової школи".

Перший випуск учнів Айвазов проводить 1902-го. Серед них лише діти з бідняцьких сімей. Селяни дякують і підтримують учителя.

На початку наступного навчального року до школи приїжджає повітовий ялтинський інспектор. Він заявляє:

– Якщо викладатимете щось інше, крім Корану, будемо застосовувати крутіші заходи.

Асан Сабрі Айвазов продовжує працювати, як і раніше. Не зважає й на лист із погрозами. Але за тиждень посеред ночі вікно його будинку закидають камінням. Один влучає господареві в плече, а другий розбиває голову.

Вчитель розпускає учнів і залишає Алупку.

Починає видавати газету "Ватан Хадімі" – "Слуга Вітчизни" – в містечку Карасубазар нині це райцентр Білогірськ у Криму. Вона виходить чотири рази на тиждень, розповідає про життя кримських татар.

"Під впливом "Ватан Хадімі" у кримських містах і великих селах відкривають школи. Більшість учителів у них – татари, які здобули освіту в Туреччині або запрошені зі Стамбула тамтешні педагоги. Люди починають їм більше довіряти, ніж старим учителям", – писав пізніше у спогадах Айвазов.

1914 року, після смерті Ісмаїла Гаспринського, очолює його газету "Терджиман" – "Перекладач" – першу кримськотатарську й найдавнішу з діючих у мусульманському світі. В ній пише про недоліки старої тюрксько-татарської орфографії, релігійних шкіл, які не мають нічого спільного з життям.

 

Вимагає реформувати бахчисарайську школу "Зинджирли медресе", що діє з 1500 року. За заповітом хана Менглі Гірея, щорічно в ній безкоштовно навчалися 200 бурсаків. Відтоді в закладі майже нічого не змінилося. Але його керівництво почало брати плату за навчання і продукти для харчування учнів. Айвазов пропонує перетворити школу на світську середню з богословським відділенням. Його підтримують більшість населення Криму. Проти – мурзаки-поміщики й духовенство.

– У кримських татар протягом 150 років свобода й воля були вирвані з рук, права знищені, бібліотеки розграбовані. Через свавілля й насильства їх залишилася невелика жменя. Коли широкі вулиці Москви й Петрограда заливаються кров'ю, татари в далекому від культури, але святому для них місці Бахчисараї організовують учительську семінарію, професійну школу й реформують "Зинджирли медресе", – виступає на засіданні першого курултаю, кримськотатарського представницького з'їзду, в грудні 1917-го Асан Сабрі Айвазов. – Коли в Петрограді та Москві знищують витвори мистецтва й пам'ятники, в маленькому Криму для збереження витворів мистецтва й історичних пам'яток організовують спеціальні установи.

Учасники курултаю приймають конституцію. Вона проголошує загальне виборче право, скасовує звання і станові привілеї, запроваджує рівноправність чоловіків та жінок, порядок скликання парламенту й обрання національного уряду.

"Зинджирли медресе" перетворюють на педагогічний інститут із духовним відділенням. Асан Сабрі Айвазов очолює кримськотатарський парламент.

"Результат нашої невтомної громадської роботи, всі наші національні культурні та військові організації були знищені руйнівною силою більшовиків, – нотує у щоденнику в травні 1918 року Айвазов. – Частина нації, її святині були варварським чином ображені. Татари зазнали колосальних матеріальних збитків. У Бахчисараї, Сімферополі, Алушті, Євпаторії, Гурзуфі і в багатьох ще інших кутках Криму розстрілювали сотні ні в чому не винних синів нашої нації. Поздирали золоті монети з фесок татарок, срібні коштовності з їхніх поясів. Головним предметом переслідування більшовиків була татарська інтелігенція".

 

З голови національного кримського уряду й муфтія польських, литовських, білоруських мусульман і Криму Номана Челебиджихана знущаються, доки він не помирає. Пізніше знищують більшість засновників курултаю. Хто виживає, той змушений переховуватися або залишити півострів.

"Більшовизм у Криму вразив не тільки наше культурне й політичне життя, – міркував Айвазов. – Він розладнав життя й інших народів. Посіяв абсолютно зайве, нікому не потрібне і для всіх сторін шкідливе насіння національної ворожнечі".

Розстріляли як агента закордонних розвідок

1878, 6 травня – у кримському місті Алупка в багатодітній сім'ї лісоруба народився Асан Сабрі Айвазов. Він із чотирма братами і сестрою рано починає працювати в поміщиків Воронцова й Мілютіна. Після закінчення початкової школи заможний родич забирає Асана до Туреччини. У Стамбулі навчається в педагогічному інституті.

1898 – повертається в Крим і засновує школу в Алупці. Відмовляється від традиційної системи виховання й викладання. Отримує попередження від чиновників і погрози від поміщиків. Після замаху 1904-го розпускає школу і їде до містечка Карасубазар – нині райцентр Білогірськ у Криму. Видає газету "Ватан Хадімі" – "Слуга Вітчизни". За агітацію серед солдатів проти царизму висилають за межі Таврійської губернії.

1907 – їде до Єгипту лікувати астму. Друкується у виданнях Стамбула й Баку. До Криму повертається за три роки. За критику місцевої влади тричі арештовують. Їде до Швейцарії, де знайомиться з Володимиром Леніним. У Москві викладає в Лазаревському інституті східних мов.

1913 – оселяється в Бахчисараї. Наступного року береться редагувати газету "Терджиман" – "Перекладач", 1917 року – "Міллет" ("Нація"). Очолює перший кримськотатарський курултай.

1918 – як президент кримськотатарського парламенту підписує петицію до імператора Вільгельма II з проханням протекторату Німеччини над Кримом. З приходом більшовиків відмовляється емігрувати.

1922 – працює у відділі перекладів Центрального виконавчого комітету в Сімферополі. Викладає турецьку й арабську мови у Кримському університеті. Публікує статті з мовознавства. Редагує дитячий журнал латиницею "Козь-Айдин" – "Радісна звістка".

1930 – "за зв'язки з арештованими націоналістами" потрапляє у в'язницю. Через два місяці виходить. Живе в Сімферополі і працює вчителем у школі для робітників шкіряно-взуттєвого комбінату. У квітні 1937-го потрапляє в тюрму.

1938, 17 квітня – засуджений і розстріляний як "агент закордонних розвідок, який проводив контрреволюційну діяльність". Реабілітований через 22 роки.

Погодився співпрацювати з чекістами

Після встановлення радянської влади в Криму Асан Сабрі Айвазов залишається на півострові. Працює в новостворених органах влади. У лютому 1922-го його направляють до Туреччини. Має вести переговори з урядом і громадськими організаціями, щоб отримати допомогу для голодуючих в Криму.

Зустрічається з одним із лідерів першого курултаю Джафером Сейдаметом.

– Чи думаєте повернутися до Криму? Якщо так, то коли? – цікавиться той.

– Звичайно, повернуся. Тільки не знаю коли.

– Я б не радив. Більшовики довго вас всіх у Криму використовуватимуть і нарешті всіх знищать. Тому пропоную поїхати зі мною в Стамбул, а потім – у Париж. Політичні інтереси кримських татар там можна буде захищати краще.

– Дякую. Я за собою після 1918 року ніяких гріхів проти радянської влади не відчуваю, тому не боюся повертатися.

– Мабуть, і ви більшовиком стали. Але все одно вони вам спокою не дадуть.

Наприкінці 1920-х арештовують 63 кримських чиновників. Їх судять як активістів "Міллі Фірка" – "Національної партії", що діяла в 1917–1920 роках. 11 розстрілюють.

1930-го арештовують Асана Сабрі Айвазова. Через два місяці звільняють. Із лави підсудних направляють на лікування до Кисловодська – тепер Ставропольський край Росії.

"Через деякий час після арешту чоловіка до мене стали приходити співробітники контррозвідки. Приносили продукти: какао, масло, печиво", – розповідала під час додаткового слідства 1959 року Ольга, дружина Асана Сабрі. Це єдина інформація про неї. Більше про сім'ю Айвазова нічого не відомо. У розсекреченій кримінальній справі є свідчення про його співпрацю з Державним політичним управлінням 1930 року. Чекісти звільнили Айвазова в обмін на інформацію про діячів кримськотатарських національних рухів.

"Запроси мене до Туреччини від імені якоїсь наукової установи або університету як тюрколога й фахівця зі східних мов та діалектів. Більше не можу перебувати тут, – пише в червні 1934‑го Асан Сабрі Айвазов із Криму до Джафера Сейдамета в Туреччину. – Уже чотири роки я матеріально й морально пригнічений. У мене немає ні прав, ні обов'язків. Забери мене звідси. Я все той же, що й раніше, тільки дуже старий. Кінець життя хочу провести в Туреччині. Тут мене звинувачують у тюркізмі й туркофілії. Залишитися тут – те саме, що й померти або бути вбитим. Боюся бути таємно вбитим, як собака".

У квітні 1937 року Асана Сабрі Айвазова затримують у його квартирі в Сімферополі. У постанові на арешт сказано: "Був завербований турецькими і французькими розвідувальними органами як агент. Підтримував із представниками цих розвідок зв'язок і за їхніми директивами проводив контрреволюційну діяльність".

Рік сидить у сімферопольській тюрмі. Потім Військова колегія Верховного суду СРСР на закритому засіданні засуджує Айвазова до розстрілу з конфіскацією майна. Вирок виконують того ж дня.

×