Львів"янка Марія Врублевська, 56 років, лікувати хвору спину приїхала у Київ. У столицю жінку привіз машиною син — через сильний біль їхати поїздом не ризикнула. За тиждень занять під музику біль минув, жінка знову може сидіти, нахилятися, самостійно вставати з ліжка.
Симпатична білявка у квітчастій кофті та червоних штанях встає з підлоги. Останній сеанс музикотерапії завершився, за годину вона поїде додому.
— Три роки тому я несподівано відчула пекельний біль у попереку, — розповідає Марія Степанівна. — Не могла ні встати, ні сісти, з ліжка мене перекочували. Думала, що десь застудила спину чи нерв защемила.
Біль не проходив, і за тиждень жінка поїхала до поліклініки. Після томографії лікар констатував: "Дві грижі. Треба робити операцію" Лягати під ніж відмовила донька.
— У шпиталі, де займаються хворими на церебральний параліч, ми спробували альтернативу: масаж, голки, фітотерапію.
Паралельно пані Марія оздоровлювалася у санаторіях. Каже, за цей час об"їздила всю Львівщину. Біль відпустив, лише раз у рік вона проходила курс голкотерапії.
Не могла ні встати, ні сісти, з ліжка мене перекочували
— Оце зараз мене вдруге так скрутило, — каже Марія Врублевська. — Мій рефлексотерапевт, Олег Ярославович, виїхав у Америку, і я залишилася, як без рук. З"їздила було на масажі до Козявкіна у Трускавець, але це не допомогло.
Почала шукати поміч по газетах, журналах. Друзі порадили звернутися до Маргарити Заїки. З київським реабілітологом вони познайомилися на помаранчевій революції. Маргарита тоді переобладнала приміщення для занять з пацієнтами під спальню для мітингувальників.
— Коли я приїхала, було дуже важко ходити, біль у хребті аж у праву ногу віддавав, — говорить Марія Степанівна. — Тепер, дякуючи пані Риті, додому їду на своїх двох.
Жінка мала щодня два заняття музикотерапії, по 30–40 хвилин. Каже, спочатку хотілося рухатися під швидку музику, а їй вмикали повільну.
— Поки м"язи не розроблені, потрібні повільні, плавні рухи, — пояснює реабілітолог Маргарита Заїка, 23 роки. — Щоб наростити навантаження, вмикаю чимраз швидші ритми. У Марії біль пройшов, коли вона повністю розробила спину. Довільно рухаючись під музику, "поламала" усі солі, розім"яла м"язи, нормалізувався кровообіг, навіть стабілізувала роботу шлункової системи.
Зазвичай пацієнти займаються музикотерапією стоячи. Але Марія Степанівна боялася за ногу, що боліла, і виконувала рухи лежачи: махала руками і ногами, "гладила" повітря, робила "качечку", "мостик", качалася по підлозі.
Дівчина розбила рукою вікно під час сеансу
— Головна особливість лікування — це спеціальна музика, — додає Маргарита. — Повільні та швидкі ритми записані на спеціальній апаратурі з відповідними електромагнітними коливаннями. Вони змушують організм пригадати себе здоровим і почати відновлюватися.
Кожна людина робить рухи, які їй підказує музика. Реабілітолог розповіла, що одна дівчина навіть розбила рукою вікно під час сеансу. Причому не дістала жодної подряпини чи порізу.
— Усі ми маємо у собі програму самолікування. Я тільки допомагаю пацієнтам її розкрити з допомогою музики.
— Коли я лікувалася у Львові, рефлексотерапевт дав мені гарантію, що після голок спина не болітиме рік, — зазначає Марія Врублевська. — Я протрималася два. Пані Рита каже, якщо не лінуватимуся і займатимуся хоч раз на тиждень — більше не хворітиму. Дай Бог!
Сеанси музикотерапії проходять у приватному залі на вул. Білицькій, 98 (Київ). Записатися на попередню розмову з реабілітологом Маргаритою Заїкою можна за телефоном (044) 433 88 62.
Найкраще лікують пісні Івана Поповича
Реабілітолог Маргарита Заїка розповіла, що музику для пацієнтів підбирає довільно. Головне, щоб спочатку була повільна мелодія, доки людина не розробить тіло. Далі треба увімкнути швидку.
— Можна рухатися хоч під Леонтьєва, головне розслабитися і слухатися свого тіла, — каже пані Маргарита. — З досвіду скажу, що найбільше із швидкої музики пацієнти полюбляють пісні Івана Поповича. З повільної — звуки природи.
1 
1
Коментарі