— Пробурити свердловину на дачі просто. Але перед початком робіт слід поцікавитися, який рівень залягання води у вашій місцевості. Від цього залежить тип свердловини, — каже 57-річний Іван Бухтій із Василькова під Києвом. 15 років облаштовує колодязі.

Радить зазирнути в колодязі сусідів.

— Якщо вода на глибині п'ять метрів — добра новина. З інструментів знадобиться тільки садовий бур. Якщо вода знаходиться на глибині до 12 метрів, вибирають "абіссінський колодязь". Таку свердловину називають ще голкою. Вона неглибока, але для неї слід ретельно вибрати місце. Поблизу не повинні бути ні сміттєві купи, ні вигрібні чи стічні ями. Такий колодязь служить не більше 15 років. При глибині до 50 метрів використовують "піщану свердловину". Вона дає воду з водомісткого піщаного шару ґрунту. Артезіанську свердлимо, якщо вода залягає до 200 метрів. Потребує бурової установки і професійних бурильників.

Якщо в ґрунті немає твердих порід, бурити свердловину можна поряд з домом. Навіть у підвалі. Такою зручно користуватися у морози.

Для буріння свердловини потрібно придбати металевий шнек або бур із високоміцної сталі і металеву або дерев'яну триногу. Її називають буровою вишкою. Знадобляться труби різного діаметру. А також вентилі, фільтри, насос, кесон (огороджувальна конструкція для опор під водою. — ГПУ). Малогабаритну бурову установку можна орендувати.

— Бурові роботи проводять у декілька етапів, — продовжує Бухтій. — Спочатку риють яму завшир­шки півтора на півтора метри. Щоб поглиблення не обсипалось, стінки облицьовують дошками або шматками ДСП. Над ямою ставлять триногу. Поряд — лебідку. На триногу чіпляють бурильну установку — колонку з півтораметровими штангами. Цю конструкцію використовують для підйому-спуску обладнання. Спуск-підйом — це і є буріння свердловини.

Щоб простіше подолати різні пласти ґрунту, застосовують різні бури. Спіральний — для глинистих, долото — твердих, бур-ложку — для піщаного.

— Бур провертають. Одночасно б'ють по ньому зверху долотом, щоб проходив глибше. Удвох робити це зручніше. Один крутить газовим ключем. Другий б'є по штанзі зверху — пробиває породу. Лебідка спрощує процес. Бур маркують кожні півметра. Якщо порода стала вологою — водоносний пласт близько. Слід ще трохи заглибитися, щоб знайти шар води.

У готову свердловину спускають фільтрову колонку. Вона складається з труби, відстійника і фільтра. Його можна зробити власноруч з фільтраційної сітки, перфорації і обсадної труби. Або купити в магазині протипісковий фільтр для насосу.

— Наступний етап — облаштування свердловини. Для зміцнення труби простір за нею засипають щебенем 5-міліметрової фракції або крупнозернистим піском. Засипка повинна бути вище рівня фільтра. Паралельно закачують воду в трубу з герметичним верхнім кінцем. Ця маніпуляція допомагає промити фільтр. Після промивання утворюється природна перешкода для великих домішок. Зі свіжої свердловини відкачують воду, доки вона не стане чиста і прозора.

Коли свердловина запрацювала, воду слід віддати на експертизу. Там визначать її прозорість, вміст нітратів, наявність кишкової палички.

×