Вівторок, 02 вересня 2008 14:51

Вишиваними килимами оздоблюють вбиральні

У селі Малий Раковець Іршавського району Закарпаття в кожній родині вишивають. Село має 850 дворів.

— Малораківчанки — великі ґаздині. У їхніх хижах така чистота, що муха би ся розчахла, — каже Марія Зейкан, 52 роки, із сусіднього села Білки. — Вони навіть у туалетах вішають коври.

Веде до місцевої жительки 38-річної Любові Повх. Жінка вчителює в школі. На стінах її оселі гаптовані вироби, ікони зі святими, на столах скатертини, серветки, на долівці вишивані доріжки.

— Ось наша сімейна реліквія, — показує господиня на килим з оленями. Він висить над ліжком. — Його вишивала моя мама ще дівчиною. Коли я з чоловіком перейшли жити окремо до своєї хати, подарувала нам. А я — своїй доньці Ганні. Вона прибила над ліжком. Хоча йому й 40 років, він зовсім не вицвів, бо вишитий натуральними нитками. Та й міль не поточила.

Любов Семенівна зауважує, що раніше в селі навіть чоловіки й діти вишивали.

На подвір"ї Ганни Грицищук, 53 роки, заходимо до вбиральні, яку жінка оздобила трьома килимами. Запевняє, що здавна так роблять, у туалетах висять вишиванки.

Присплю дітей, а сама до пізньої ночі вишиваю

— Гаптувати мене навчила мамка ще в юності, — згадує Ганна Василівна. — За своє життя зробила много. Побачу в когось файний узор, і собі хочеться мати такий. Присплю дітей, а сама до пізньої ночі вишиваю. Тепер хоч уже й роки не ті, й очі, й здоров"я, але з голкою не розлучаюся. У нас чи не щороку пасхальний кошик має бути прикритий новою серветкою. Я теж дотримуюся звичаю. Доньок навчила вишивати.

11-річний онук Назар із Мукачевого гаптує. Хлопець вишив ікону святого Миколая.

— Управно працювати з голкою неважко, — стверджує Грицищук. — А спробуй-но все повирізати й оздобити! На білому полотні білими нитками, аби не видно ані початку, ані кінця нитки. І без жодного вузлика! Процес потребує акуратності, терпіння. Бо якщо вишивати можна сидячи чи навіть стоячи, то оздоблювати — так, щоб стопи ніг мали під собою тверду опору, в напівзгорбленому стані, тримаючи тканину між колінами.

Жінка присідає, аби показати.

— Змалку люблю вишивати, — зізнається Єлизавета Кукуль, 54 роки. — Бувало, що впродовж зимового місяця встигала зробити два великих килими. Всі стіни в хаті були ними оздоблені. Замовляли й інші люди. Та коли прийшла мода на фабричні, почала з односельчанками возити до Угорщини, де із горіхами продавали. Мадярки не могли начудуватися нашим вишивкам, купували нарозхват.

Зараз ви читаєте новину «Вишиваними килимами оздоблюють вбиральні». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода