Через різке подорожчання газу 20% населення обладнали свої помешкання альтернативними видами теплової енергії. Поряд із газовими котлами встановили твердопаливні.
— Їх вигода в тому, що працюють на всьому, що горить, — говорить 26-річний Назар Вишинський зі Львова, керівник підприємства, яке монтує системи опалення. — Єдине — вологість палива. Для піролізного котла вона не повинна бути вищою 20 відсотків. Якщо дотримуватися цього правила, то вони майже не димлять і добре підходять для міських будинків. Для інших такого суворого обмеження немає, але теж краще, коли дрова не сирі.
Твердопаливний котел треба правильно підключити до системи. Першою ознакою неправильного монтажу є поява на димоході смоли. Тоді котел треба терміново перепідключати.
— Якщо помилку не виправити, то навіть якісні агрегати виходять з ладу за три-чотири роки і не підлягають ремонту, — наголошує спеціаліст. — Тому треба перевірити обратку (труба, по якій вода повертається від батарей до котла. — "ГПУ") — має підходити до котла гарячою. У піролізних її температура мінімум 65 градусів, для традиційних — 55. Коли нижча — утворюється точка роси, йде вологість. Через це смоли не вигорають до кінця. Тоді тепло погано передається воді в трубах і вилітає в комин.
Сучасні твердопаливні котли виготовляють із чавуну, сталі та нержавійки. Чавунний дуже важкий і нестійкий до перепадів температур — може лопнути, але за нормальних умов служить 35–50 років. Такий коштує 20 тис. грн. Сталеві виходять з ладу через прогорання матеріалу, тому служать удвічі менше. Обійдуться у 10 тис. грн. Найдовговічніші котли з нержавійки. Єдиний їхній недолік — висока ціна: 55 тис. грн.
2 
1
Коментарі