"Троєщина" найдешевша

При поповненні зимового гардеробу постає питання: де дешевше? Суми на одяг витрачаються значні, тож економія може бути помітною. Кореспондент "ГПУ" прицінилася до головних ринків Києва.

Ринок "Троєщина" популярний, бо дешевий. У вихідні люди здалеку приїжджають на околицю Києва, аби скупитися. Ринок пропонує багатий, але дещо одноманітний асортимент. Майже задарма віддають оптову партію. На "Троєщині" здебільшого і скуповуються дрібні торгівці. Продавці ринку легко йдуть на контакт і поступки в ціні. Лише китайці й турки не дуже люблять торгуватися.

Сусідній "Даринок" майже не відрізняється від "Троєщини". Великий вибір кофтинок, спідниць, светрів, брюк, пальт. Але ціни вищі, бо базар критий.

Балакучої базарності "Петрівці" не вистачає — "вибити" знижку майже неможливо

На "Святошиному" теж дешево. Речі привозять із Хмельницького, Чернігова, Туреччини, Китаю. Продавці охоче торгуються й "підкуповують" низькими цінами. Але вибрати немає з чого: якість речей не найкраща.

"Петрівка" пропонує товари дорогі, але оригінальні. Проте балакучої базарності ринкові не вистачає. Якщо на "Троєщині" виторгувати пару гривень — запросто, то тут "вибити" знижку майже неможливо.

"Володимирський" розрахований на заможних киян і за цінами, й за атмосферою. Питаю, скільки коштують тоненькі зимові чобітки. Продавець оглядає мене з ніг до голови, оцінює, яку суму я можу викласти:

— Триста, — цідить крізь зуби.

Для такої речі дешево, подумала я. А торгівка, наче послугу мені зробила, додала:

— Долларов, канєчна.

На "Володимирському" всюди "фірма" з Італії, Франції, Німеччини. Чоловічі хутряні кепки коштують тисячу гривень. Але можна поторгуватися, каже продавщиця. Жіночі ушанки, які за рогом віддають за 650, у неї — 850 грн. На запитання, хто шиє, тітка довго роздивляється шапки і пошепки каже:

— Ви знаєте, здається, самопошив..

×