— У дворі ще 10 років тому поклав тротуарну плитку. Досі лежить, як нова, — розповідає 64-річний Степан Митюк із с. Іркліїв Чорнобаївського району на Черкащині. — Виливав сам із бетону за допомогою форм. Придбав спеціальні. Продаюється чотири- та восьмикутні. Виробники дають гарантію, що кожна витримає більше тисячі заливок.
— Щоб плитка не кришилася, додають пластифікатор. Він забезпечує морозостійкість, збільшує міцність і довговічність виробу. Ще радять підсипати фіброволокно для армування. А для краси можна додавати будь-які барвники: зелений, рожевий, синій. Я сипав теракотовий.
Зробити власноруч таку плитку майже втричі дешевше, аніж купувати готову.
— Коли викладав, ретельно простукував гумовим молотком кожну плитку. Поклав не на бетон, а на гранітний відсів. Так її зручніше міняти.
Якщо ґрунт щільний, глиняний чи чорнозем, то тротуарну плитку можна класти на подушку з піску завтовшки 15–20 сантиметрів. Насипати звичайного, зверху — 10 сантиметрів відсіву. Перед укладанням плитки пісок полити водою й утрамбувати, щоб основа була щільніша.
— Якщо ґрунт піщаний, то він сипкий. У пісок під плитку слід додавати цемент із розрахунку один до п'яти.
Термін придатності тротуарної бруківки — близько 15 років. Пресована довговічніша. Бо прес виштовхує з плитки зайві воду й повітря, дужче ущільнює виріб.
— Часто бачу, як новенькі тротуари починають кришитися після першої зими. Така плитка вбирає вологу, як губка. Бо виготовлена з порушенням технологій або на матеріалі зекономили. Перший же мороз — і замерзла всередині вода розриває плитку. Тому не факт, що купована буде якісніша.
Кришиться від солі та лопається від холодної води
Тротуарну плитку не можна взимку посипати сіллю. Сіль — сильний окислювач. Плитка згодом розкришиться. Не слід гупати металевою лопатою, збиваючи льодяну кірку, чи довбати сапою, вириваючи бур'ян — легко розколюється.
— Влітку плитка нагрівається на сонці і стає, мов розжарена піч. Бачив, як дехто поливає її холодною водою. Так робити не варто. Бо від цього лопається.
Коли плитка забруднюється, чоловік вмикає теплу воду і відчищає її щіткою й шампунем. Бере найдешевший. Бо в дорожчих мийних засобах містяться агресивні компоненти. Від них плитка втрачає колір.
— Як змиваю, тримаю шланг під кутом. Воду не вмикаю потужним струменем, щоб не розмити насип між швами. Час від часу підсипаю у шви пісок, — радить Степан Митюк із села Іркліїв Чорнобаївського району Черкащини.
2 
1
Коментарі