— Чотири роки тому друзі зробили мені котел. Боки й колісники виготовили з товстостінних труб. Тут добре продумані всі можливості котла. Його можна вмуровувати в груби, лежанки, каміни. Котел з усіх боків швидко віддає тепло. Вже за 20 хвилин труби в хаті гарячі, — розповідає 39-річний Олександр Башанський.
Котел важить понад 50 кг. Має довжину 90 см, ширина і висота — по 45 см. Коштує
від 3,5 тис. грн.
— Завдяки такій довжині в нього влазять довгі дрова. Зверху можна покласти глуху плиту й готувати. Котел є теплообмінником, який підключається до труб парового опалення. Здатний обігрівати 120 квадратних метрів. Таким користуються батьки, сусіди й багато знайомих. Усі задоволені. Бо звичайна плита грілася довше. Там час витрачався ще на прогрів цегли, — говорить Олександр.
83-річний Микола Дирда з Самгородка Смілянського району обігріває хату на чотири кімнати за допомогою лежанки.
— Змурував її ще в 1959 році, коли будував хату. В лежанку збоку вставив чавунну "гільзу" з катка, діаметром до 40 сантиметрів. Такими тоді в колгоспі закатували буряки. Один, який вийшов із ладу, віддали мені. Був задовгий, а "болгарок" тоді ще не мали. Я два дні пиляв лобзиком. "Гільза" нагрівається і віддає тепло в хату. В 1990-х провів парове опалення. Від нього в лежанку завів регістр, щоб теж була тепла. Топив у котлі, згодом підключив до газу. Останні кілька років почав економити. Знову топлю в лежанці. В залі, де спить дружина, прохолодно. То я в "гільзу" вставляв двометрову трубу і направляв у двері зали. За цю зиму газ включав лише тричі, при великих морозах.
Тепер у лежанці за "гільзою" хочу поставити водяний котел, який підключу до системи труб. Приєднаю кран, який перекриватиме роботу водяного котла, коли захочу включити газовий. Люди в селі теж переходять на дрова. Придумують різні самодєлки обігрівання хат. На задній частині плити встановлюють посудину для води. Може бути кругла або квадратна. До неї приварюють трубу від опалення. Плиту опалюють дровами, в бачку нагрівається вода й циркулює по системі. А на передній частині плити ще й їсти готують, — говорить Микола Дирда.
59-річний Дмитро Коваленко з мікрорайону Дахнівка в Черкасах планує частково перейти на електричне опалення.
— Я почав робити електричний котел. Найпростіший варіант — це корпус із труби, тен і природна циркуляція носія тепла. Цей котел простої конструкції. Всередину вертикальної труби ставиться тен. Знизу йде патрубок зі зворотного трубопроводу, а зверху приєднується подача. Оце і все. У нас на вулиці прокладена трифазна лінія. Я встановив двозонний лічильник. Уночі він рахує по найнижчому тарифу. А вдень, якщо вже буде дуже холодно, користуватимусь газовим опаленням. Мій двоюрідний брат давно так зробив. Є відчутна економія в грошах і не мерзне, — розповідає Дмитро Іванович.
4 
1
Коментарі