Киянин Юрій Володін, 31 рік, улітку цього року зводитиме цегляний будинок на дачі в Яготинському районі під Києвом. 20 років тому батько поставив там хату з фанери і ДСП.

— На сусідніх дачних ділянках уже стоять доми з білої і червоної цегли, — зауважує Юрій. — А в нас хатинка з фанери. У багатьох місцях деревина вже прогнила, доводиться латати стіни.

Товариш Володіна Руслан Яковенко кілька років тому звів будинок із червоної керамічної цегли. Матеріал купував у Києві на фірмі, яка торгує продукцією Роздільського заводу зі Львівської області. Так виходить дешевше, ніж у магазинах. Для помешкання знадобилося 10 тис. цеглин.

Заміські будинки зазвичай зводять із червоної керамічної цегли.

— Розрізняють будівельну або базову, облицювальну та спеціальну цеглу. Для стін беруть першу — пустотілу чи повнотілу, — пояснює 43-річний Валерій Осипович. Він працює інженером-будівельником у приватній київській фірмі, яка зводить котеджі. — Остання — це звичний міцний керамічний брикет. Із такої роблять несучі стіни, колони, стовпи. Будинок із цього матеріалу не треба додатково утеплювати. А пустотіла — з дірочками всередині цеглини, значно легша за звичайну. Вона — для стін, на які не буде великого навантаження, та перегородки. На таку цеглину йде менше сировини, тому вона дешевша. Сухе повітря, що залишається в отворах, забезпечує теплоізоляцію. Тільки треба стежити, щоб розчин був густим і не потрапляв усередину, інакше втратиться основна її перевага.

Спеціальну цеглу використовують для димарів або печей. Вона може витримувати високі температури.

Муляр може визначити клас матеріалу на слух

— Фасад роблять із облицювальної цегли. Вона має дві переваги — морозостійка і гарна на вигляд. Деяку роблять із малюнками, округлими або скошеними кутами й ребрами — для арок, круглих колон, — розповідає 33-річний Андрій Яїчко з компанії "Керамея", що виготовляє клінкерну цеглу "Клінкерам".

Клінкерна цегла — особливий вид облицювального каменю. Вона стійка до вологи й морозу. Тому із неї кладуть ті частини будинку, де може бути вода, — цоколь, цокольну брівку, підвіконня, сходи, підвал.

Цеглу вибирають ще й за міцністю, пояснює Андрій Яїчко. Чим вищий номер маркування, тим більше навантаження витримає стіна. Міцність позначають літерою "М" і цифрою. Найчастіше зустрічаються матеріали марок М-75, М-100, М-125, М-150, М-175, М-200, М-250, М-300. 75 і 100 підходять для стін 2–3 поверхового будинку, М-125 і вище — для багатоповерхівки, 150 і вище — для укладання в землю (фундамент, цоколь). А з цегли марок 200–300 зводять фундамент "висоток". Клінкерна ж має міцність М-300.

Купувати матеріал Володіну порадили з каменярем. Спеціаліст на око помітить недоліки: розмір не той, маленька товщина стінок чи менша міцність за вказану виробником. Муляр може визначити клас матеріалу на слух. Цегла з низькою маркою міцності звучить глухо, а з вищими характеристиками — дзвінкіше. Самі цеглини мають бути одного розміру, без сколів і "дутиків" — так будівельники називають вапнякові часточки. Це означає, що при підготовці суміші вапно погано розчинилося. "Дутики" в цеглині набирають вологу, роздуваються, і шматочки матеріалу відколюються.

Юрій Володін хоче одноповерховий будинок площею 130 кв. м. За кубатурою — 400 куб. м. Навесні збирається купити і завезти на дачу 14 тис. цеглин. Будівельники порахували, що для підвалу, вікон і виступів фасаду потрібно 6 тис. облицювальної цегли. Для стін — 8 тис. шт. базової. На матеріали треба майже 35 тис. грн. Ще близько 5 тис. грн піде на цемент, суміш для кладки і ґрунтовку. Чоловік домовився, що вибрати матеріали йому допоможуть будівельники, які зводили помешкання для товариша.

Скільки коштує цегла

×