Готелі для домашніх вихованців

 

У середині літа більшість киян їдуть на море. У столичних готелях для тварин починається ажіотаж. Аби поселити свого улюбленця, треба записуватися за два-три тижні. Порівняно з весною та осінню кількість бажаючих збільшується щонайменше вдвічі.

— У нашому готелі тварини живуть у кімнатах та великих клітках. Можуть і на вулиці погуляти навколо будинку, — розповідає лікар-ветеринар клініки "Лонга Віта" Олена Пєтухова, 26 років.

Ветеринарна клініка на вулиці Звіринецькій (Печерськ) працює другий рік. При ній є невеликий готель для тварин. У двох компактних кімнатах стоять кілька кліток. На підлозі м"який килим.

— Усі вони обов"язково проходять медичний огляд. А хазяїна розпитуємо подробиці про раціон та характер улюбленця, — продовжує пані Олена.

Собакам і котам пропонують приблизно 20 різних кормів. Якщо гість не хоче їсти жоден із них, йому варять каші та розморожують залишені господарем продукти. Лікарка розповідає, що жив у них котик Васька, який удома за день з"їдав півкілограма курячих голів і ніяких інших харчів не визнавав. Хазяйці довелося заготовити п"ять кіло голів на час відпустки.

Власники готелів кажуть, що навіть у найкращих умовах тварини дуже сумують за господарями. Буває, непокояться, відмовляються їсти.

— Вівчарка Дік скучав так, що за день зірвав із підлоги весь лінолеум. Хазяїнові довелося за це заплатити. Тому ми просимо привозити частинку дому: іграшки, підстилку та миску, — розповідає ветеринар.

27-річна Ярина два роки тому віддала трирічного кота Лорда у готель "Друг", що біля столичного авторинку. Тоді платила 20 грн за добу і приносила свої харчі.

— Через десять днів забрала шовкового, всеїдного і щасливого. Ходить за мною, в очі зазирає, — з іронією розповідає дівчина. — Я не думаю, що йому там було погано, але, напевно, він дуже скучав. Цього року під час відпустки була можливість залишити Лорда знайомій.

Через десять днів забрала шовкового, всеїдного і щасливого

На вулиці Пестеля у приміщенні ветеринарної клініки "Алден Вет" теж є зоопансіонат. Найбільше поселенців тут у липні-серпні та на Новий рік. Тварини живуть в одному приміщенні у клітках. Для великих собак облаштовані апартаменти на вулиці. Вигулюють песиків, як правило, двічі на день.

— Жителів пансіонату годуємо кормами та м"ясним або печінковим фаршем. Варимо вівсянку та рис, — говорить 27-річна Яна Кожухарь, лікар-ветеринар клініки "Алден Вет".

Яна розповіла, що деякі господарі приводять тварин у пансіон, платять за кілька днів, а назад не забирають. Скільки їм не телефонуй — усе марно. Покинуті живуть у клініці, доки не знайдуться нові власники.

У приватному пансіонаті "Вікторія" на проспекті Відрадному у розпорядженні котів і собак увесь будинок, з десяток кліток, два сараї та двір із невеликим садочком. Зараз тут живуть 40 собак та 20 котів. А торік гостювали кінь і левеня. Заходжу на подвір"я, собаки починають несамовито гавкати і бігати під ногами.

— Не бійтеся. Вони гавкають на чужих. Ось бачите, за хвилину вже втихомирилися, — каже власниця пансіонату Вікторія Кіщенко, 36 років.

Вона тримає готель уже вісім років. Має постійних клієнтів. Тварин годує м"ясом, кашами, сухими кормами, овочами й фруктами. Для гурманів готує окремо.

— Казуси трапляються чи не щодня. Якось принесла жінка кота і поїхала у відрядження. Через тиждень він почав народжувати! Господиня була впевнена, що у неї самець, і випускала надвір погуляти, — ділиться історіями Вікторія. — Інші господарі думали, що їхній спанієль дуже впертий, а він, бідолаха, був глухий. А коли в готелі живе ротвейлер, холодильник доводиться обмотувати ременями. Минулого разу він щодня крав із холодильника по смаженій курці.

Усі побажання господарів я виконую, — Вікторія гладить невеликого рудого песика, який тицяє мордочкою в її долоні. — Любить спати в ліжку — разом зі мною. Хоче бути поруч із людьми і вимагає, щоб з ним розмовляли, то так і робимо, — каже власниця пансіонату.

Коти    20–35

Собаки середні    40–50

Собаки великі    65–70

Хом"яки    5–10

Морські свинки    10–15

Птахи    5–10

Кролики    25–30

Витягували кліща, якого не було

Одного разу до центру "Лонга Віта" зателефонувала перелякана власниця сенбернара. Вона розповіла, що знайшла на животі у собаки кліща і не може його витягти. Ветеринар попросила привезти пса до клініки.

— Жінка показує мені кліща, я дивлюся — а то сосок! Вона ніяк не могла второпати, як у кобеля можуть бути соски. А я в неї питаю: "У вас чоловік є? Груди в нього є? То чого ж ви до собаки причепилися?", — розповідає Олена Пєтухова.

×