Скотина

На п'ятому ввечері киплять пристрасті: поверхом вище хтось трощить на друзки посуд. У нас загрозливо похитується люстра. По стелі наче гупає ведмідь — ще трохи, і посиплеться штукатурка.

Я переживаю за люстру з чехословацького скла. Господиня квартири заповідала протирати її з оцтом. То найцінніша річ у квартирі. Тим часом нагорі скла не шкодують. Здається, хтось пожбурив праскою у сервант із кухонним начинням.

Згадую, у яких випадках викликають міліцію. Хтось із сусідів не стримується і стукає по батареї. Результату нема.

На п'ятому розчахуються балконні двері. Якісь речі летять з балкона. Сутінки пронизує жіночий писк:

— Ах ти ж ско-ти-на!

Із силою гупають вхідні двері. Чоловік рішучою ходою йде геть. Йому вслід ллються пискляві прокльони. На мить западає тиша, а потім хтось у легеньких капцях швидко-швидко лопотить аж надвір.

Здається, хтось пожбурив праскою у сервант

Через півгодини вони повертаються, "скотина" несе її на руках. Під нашими дверима роблять зупинку, пристрасно цілуються. Вона схлипує.

Піднімаються нагору і щільненько зачиняють двері, кілька разів повертають ключ у замку. До третьої ночі світять на кухні. Може, збирають скалки.

До ранку монотонно вистукують бильцем об стіну і млосно зітхають. Тішуся, бо люстра більше не гойдається.

Хтось із сусідів не стримується і стукає по батареї. Результату нема.

На ранок він виходить із будинку з двома об'ємними мішками сміття. Вона наздоганяє його з надщербленою каструлею в руці:

— Котику, ось іще це!

— Кицюню, зайди, не мерзни, я зараз повернуся, — він проганяє її в будинок.

По тому обіймаються і неквапом кудись прямують. Воркочуть, як ті пташенята.

Бабці на лаві всміхаються вставними зубами:

— О, гляди-но, пішли посуд вибирати.

×