Середа, 23 липня 2008 15:36

У куліш додають ковбасу й зелень

Кияни Євгенія, 26 років, та 33-річний Олександр цьогоріч поїхали відпочивати на Голубі озера в Донецьку область. Водойми утворилися на місці піщаних кар"єрів. Жили в наметах, їжу варили на вогнищі. Найсмачніше у подружжя виходив пшоняний куліш.

— Рецепт кулеші традиційний зі студентських років: картопля, пшоно й ковбаса, — розповідає Євгенія. — Цього року ми взяли багато зелені й моркви, з якої робили смачнючу засмажку.

Першою варили картоплю, коли була напівготова — додали крупу. Окремо порізали на кільця, а потім на четвертини суху ковбасу. Подрібнили зелень. Доки страва варилася, зробили засмажку.

— Коли цибуля та морква підрум"янилися, додали ковбасу й ще трохи посмажили. Усе це висипали в готову кулешу, перемішали і притрусили зеленню. Страва вийшла ароматною і кольоровою, — усміхається жінка. — Темно-червона ковбаса на тлі зеленої петрушки. Дуже смачною, із димком!

Євгенія каже, що друзі пропонували зварити ще один різновид кулешу із помідорами та м"ясом. Але за браком складників відмовилися.

— Він набагато смачніший, — говорить Євгенія. — Треба викласти шарами м"ясо, невелику картоплю й помідори — й так кілька разів. Потім залити водою і тушкувати на невеликому вогні. Усе має розваритися і протомитися — дуже смачно. Єдиний мінус — довго. Готувати доводиться годин шість. Наші голодні шлунки такого не витримали б.

Киянин Павло Бук, 56 років, любить у лісі готувати куліш із салом. Залишки з великого казана забирає додому. З"їдає їх наступного дня, ділиться лише зі своєю чорно-білою собакою Марусею.

— Смачно, дешево й сердито, — зауважує Павло, високий і кремезний чоловік. — На природі такий апетит звірячий, що з"їдаєш усе варене й недоварене.

Над відкритим вогнищем Павло вішає великий казан із холодною водою. Щойно закипить, кидає в нього промите пшоно й сіль. За 10 хв. додає порізану кубиками картоплю. Коли бульба звариться, заправляє куліш засмажкою із сала й цибулі.

Наїдок виходить густим, як каша

— Її теж на вогнищі готую, — уточнює Бук. — На краєчок багаття ставлю розігріватися пательню. Тільки-но вона розжариться, кидаю побільше свіжого сала із м"ясним прошарком. Його я ріжу дрібненькими кубиками. Як добряче підсмажиться, додаю багатенько цибулі й відставляю сковорідку.

Зелені Павло Бук у куліш не кидає, бо вона забиває смак і аромат сала. Страва має бути жовта й густа, як каша.

Пшоняний куліш зі свіжими грибами готує киянин Василь Ушковський, 33 роки.

— На природу беру із собою тільки дружину, собаку, пшоно, картоплю, моркву й зелень, — усміхається чоловік. — Гриби ми шукаємо в лісі. Коли всього один-два знайдемо, куліш усе рівно варимо.

Почищені гриби Ушковський заливає водою. Щойно закипить, змінює воду, солить і варить до готовності. Далі виймає гриби, дрібно ріже й підсмажує із цибулею та морквою.

— Помите пшоно висипаю у грибний бульйон, тоді страва має неперевершений грибний смак, — веде далі Василь. За 10–15 хв. він кидає у казан порізану на четвертини молоду картоплю. — Куліш має томитися з годину й вийти густим, як каша.

За 20 хв. до кінця приготування Ушковський кидає гриби із засмажкою. Якщо рідина випарувалася, додає кілька склянок ледь підсоленої води. У тарілці куліш посипає подрібненими кропом і петрушкою.

М"ясо для страви варять окремо

30-річна Надія із Ніжина Чернігівської області на вогнищі готує куліш із напівготових продуктів. Удома окремо варить курятину чи свинину, картоплю, пшоно. На олії підсмажує зелену цибулю з тертою морквою і кропом.
— На березі Десни гілок багато не знайдеш — туристи все попідчищали, — каже Надія. — Везти із собою так далеко дрова теж не хочеться. А кілька гілок і полін достатньо, аби куліш підтушкувався і пропах димом.
У каструлі Надія змішує пшоно, порізані кубиками картоплю і м"ясо. Додає засмажку, заливає м"ясним бульйоном і ставить на вогнище. За 15–20 хв. страву можна їсти.

Зараз ви читаєте новину «У куліш додають ковбасу й зелень». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода