Весільні короваї у пекарні "Просто добрий хліб" у місті Новий Розділ на Львівщині печуть понад десять років. Тепер замовляють хлібини на один або два яруси, каже технолог Віра Михайловська, 42 роки.

— Раніше в кожній хаті була піч, — каже Віра Михайлівна. — Пекти весільний коровай запрошували господиню, якій добре ведеться в житті. Дотримувалися особливого ритуалу. Тепер і в місті, і в сільських хатах усюди є газ. Але в газовій плиті чи в електричному п"єцику доброго короваю не спечеш.

Дріжджі Віра Михайловська розводить у теплому молоці, додає дрібку солі та цукру. Потроху досипає кілька ложок борошна. Вимішує рукою, розминаючи грудки, доки місиво не робиться, як рідка сметана. Опару ставить у тепле місце на три години.

— Короваї вимішую вручну, не в тістомішалці, — продовжує. — Це ж індивідуальні замовлення.

За три години до опари вливає збиті з цукром яйця, розтоплений маргарин і ванільний цукор, потім борошно. Замішує однією рукою, а як маса загусне, береться обома. Готове тісто перекладає на стіл, підсипає борошна й виліплює з нього круглу хлібину. Одноярусний коровай ставить на деко.

Квітів має бути непарна кількість — по п"ять або сім

— Тісто у формі підходитиме ще годину, — каже Віра Михайлівна. — Зараз швиденько прикрасимо його квітами та колосками і змастимо яйцем.

Для прикрас її напарниця Наталія Клок замішує прісне тісто. З тонко розкачаного листа ножем вирізає квіти. Частину посипає маком.

— Як спечуться, будуть волошки, — каже Наталія. — А колоски плету, як косичку, з трьох смужок. Усі квіти пораховано, бо їх має бути непарна кількість — по п"ять або сім.

Тісто на деку гарно підходить. За годину його ставлять у розігріту піч. Коровай печеться трохи більше години.

— Чуєте, який аромат, — питає Віра Михайлівна. По кухні розходиться ванільний запах.

Коровай виходить рум"яним, аж червонястим, квіти та колоски — біліші.

З тіста ліплять мушлі та їжаків

З коровайного тіста можна спекти здобні булочки, радить Віра Михайловська. Надає їм різної форми.

Шматок тіста вона розділяє на дві рівні частини. Вручну розкачує їх на дві однакові завдовжки ковбаски і переплітає між собою. Кінець приплющує. Булочка нагадує довгасту морську мушлю.

— Якщо переплести три ковбаски, вийде калач, — каже Віра Михайлівна. — А ще вдаються дуже симпатичні їжачки.

Жінка ліпить довгасті пиріжки й викладає на деко. Уздовж і впоперек ножицями робить часті надрізи.

— Це будуть колючки, — пояснює. З одного боку встромляє дві родзинки. — А це будуть очі.

Змащує булочку збитим яйцем і ставить у піч.

×