Середа, 12 червня 2013 18:17

Від сльозогінного газу очі промивають молоком, рот полощуть лимоном

У Туреччині може початися громадянська війна

П'ятеро людей, станом на понеділок, 10 червня, загинули під час антиурядових демонстрацій у Туреччині, що супроводжуються сутичками з поліцією. Турки виступають проти прем'єр-міністра 59-річного Реджепа Таїпа Ердогана й керівної Партії справедливості та розвитку. Владі закидають ісламізацію країни, що майже 100 років як світська, обмеження свобод громадян і недбале ставлення до природи.

28 травня поліція ліквідувала наметове містечко в парку Таксим-Ґезі в Стамбулі. Люди мирно протестували проти знищення зеленої зони, замість якої мали побудувати торговельний центр. Наступними днями тисячі осіб вийшли на вулиці близько 100 міст. Багато хто кидав у правоохоронців камінням і пляшками. Ті у відповідь застосували гумові кулі, водомети, сльозогінний та перцевий гази. З початком сутичок постраждали понад 3,5 тисячі людей. Ердоган наприкінці минулого тижня закликав припинити протести, "які виходять за рамки закону". У відставку йти відмовляється.

Центральні турецькі телеканали – залежні від влади, показують кулінарні та природничі передачі, а не протести. Після документального фільму про пінгвінів демонстранти взяли їх за символ. Цього птаха можна побачити на багатьох футболках і прапорах

Акіф ДЮЗ, 57 років, власник ресторану, Стамбул:

— Я боюся рахувати збитки. Мій заклад за 300 метрів від площі Таксим. У понеділок протестувальники побили вітрини, потрощили дерев'яні столи й стільці, перевернули фургон із рекламою і напоями. Того дня зайшли троє відвідувачів, у вівторок не було жодного. У середу постачальник привіз телятину і рибу, а ми не продали й половини попередніх запасів. Тиждень не працюємо. Це розпал сезону, щодня мене відкидає в мінус щонайменше на 1000 доларів. Син дзвонив у страхову компанію, чи можуть нам відшкодувати хоча б вітрини і меблі. Там сказали, що нічого не компенсуватимуть. Така вказівка уряду. Це роблять для того, щоб ми зненавиділи протестувальників, але вони справді заважають нормально вести справи. Збитки зараз у всіх, хто залежав від туристів.

Політика Ердогана мені не близька. До того ж свої погляди він насаджує силою, прагне зламати хребта будь-кому, хто з ним не згоден. У мене були перевірка за перевіркою, зрештою я перестав продавати вино. Не розумів, що відбувається, доки податковий ­інспектор не натякнув. Щойно повісили ­оголошення про заборону алкоголю, нас припинили "трусити". Зараз наші відвідувачі ­купують спиртне у супермаркеті, а я заплющую очі на це.

Пролилася перша кров, потрібні взаємні поступки, а Ердоган далі гне свою лінію. Дивує, як за такого сильного опору можна далі наполягати на цьому будівництві. Я розумію, що протести не вщухнуть, назад дороги немає. А попереду – тільки війна.

Ендер ЕЙДОГАН, 35 років, архітектор, Стамбул:

— Від першого дня виходжу на вулиці протестувати. З поліцією бився двічі. Вони зачепили мого 64-річного начальника. Я заступився, і тоді мене почали лупити четверо. Позавчора нас узялися відганяти від парку, хоч ми спокійно сиділи й розмовляли. Поліція намагається діяти різко і швидко, щоб ми не встигли зреагувати. Треба бути обережним, щоб не залишитися калікою через газ. Завжди маю при собі молоко – для промивання очей, і лимон, аби полоскати рота.

Я – архітектор, проектую готелі, приватні ­вілли. План перебудови площі Таксим – варварський. З усього я залишив би копії казарм (зруйновані 1940 року, їх мали відбудувати на місці парку і розташувати там торговельний центр. – "Країна"). Але велике питання, чи варто заради них знищувати парк. Іще одна мечеть тут непотрібна. Це означало б різати по живому серце Стамбула.

Кайя БУЙТЮРК, 41 рік, викладачка, Анкара:

— Важко передбачити, як далі розвиватимуться події. Стамбул – це не вся ­Туреччина. На півдні та сході в Ердогана потужна підтримка. Там можуть вийти на вулиці за нього. Стамбул опирається ісламізації, а от столиця Анкара – навряд чи проти. У моєму середовищі багато людей з вищою освітою вважають, що Ататюрк штучно обмежив вплив ісламу. Але він настільки притаманний нашій культурі, що за першої ж можливості відродиться на повну силу. Вже не кажу про прикордонні з Сирією чи Іраном території. Там підтримка уряду 100-відсоткова. Родичі чоловіка ­вважають, що поліція мала б жорсткіше розправлятися з протестувальниками, бо будівництво мечеті важливіше за якісь дерева. Чоловік думає інакше, бо навчався і тепер працює в столиці, а вони залишилися у глибинці.

Туреччина на роздоріжжі. Якщо протести не припиняться, втрутиться армія. Після виходу на барикади прихильників ­Ердогана почнеться громадянська війна. Але відступити зараз – означає віддати всі карти йому. Ердоган провадитиме свою політику ще жорсткіше.

Мехмет БОЙСАН, 31 рік, кондитер, Стамбул:

— Багато кому не подобається, що відбувається у країні. Донька заявила, що ходитиме до школи для дівчаток при мечеті щовихідних, бо тільки там навчать справді потрібних речей. Як пояснити 6-річній дитині, що не все так просто? Ми – європейська країна. Невже я не можу нічого вдіяти з тим, що моїй доньці прищеплюють цінності, які годяться хіба що для Ірану?

Мій брат – поліцейський. Каже, є наказ використовувати газ і гумові кийки, але не допускати серйозних травм.

Дерек ПАТРІК, 66 років, американський журналіст, Кемер:

— Я 20 років живу в Туреччині й бачу, як Ердоган припускається помилки за помилкою. По-перше, він налаштував проти себе всіх прогресивних турків. Його не сприймають адекватно ні інтелігенція, ні військові й узагалі всі, хто орієнтований на Європу. По-друге, у цих протестах варто було шукати компромісу, а не поводитись як диктатор. Не можна наказувати застосовувати силу проти свого народу. Жоден правитель не добився цим нічого доброго.

Ердоган не розуміє головного: щоб виграти ­війну, треба іноді програти битву. Можна було поступитися проектом у парку Таксим-Ґезі, аби пробувати далі гнути свою лінію. А зараз будь-яке рішення прем'єра натраплятиме на спротив.

Заарештували 300 офіцерів і трьох генералів

На багатьох прапорах і транспарантах протестувальників – перший президент республіки Мустафа Кемаль Ататюрк. Ататюрк означає "батько турків". Після поразки у Першій світовій Османської імперії, яка воювала на боці Німеччини ­й ­Австро-Угорщини, Ататюрк очолив війну за повалення уряду султана, подолання феодалізму та за світську державу. 1923 року проголосили Турецьку Республіку. Мустафа Кемаль відокремив релігію від держави й освіти, запровадив європейські одяг і право. ­Турецьку мову перевели на латинську абетку й очистили від арабських та перських впливів. Скасували феодальні титули і права. Жінки отримали змогу голосувати на виборах. Ататюрк також здійснив індустріалізацію країни.

Одним із наріжних каменів його політики стала сильна держава. Звідси – особлива роль збройних сил, закріплена у чинній конституції. З 1960-го військові тричі шляхом перевороту усували від влади уряди, які схилялися на бік ісламізації. У вересні торік понад 300 офіцерів і трьох генералів заарештували за підготовку перевороту "Кувалда" – проти прем'єра-ісламіста ­Реджепа Таїпа Ердогана, який прийшов до влади 2003-го. Їх засудили на терміни від 13 до 20 років позбавлення волі. ­Ердоган заявив, що більше не дозволить військовим втручатися у політику

Зараз ви читаєте новину «Від сльозогінного газу очі промивають молоком, рот полощуть лимоном». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 786
Голосування Як оцінюєте судову систему після вироку Стерненку?
  • Судової системи в Україні не існує. Є телефонне право президента
  • Вбивця і викрадач людей Степаненко отримав те, що заслужив
  • Українська судова система – це Портнов
  • Хто такий Стерненко?
  • Мені байдуже. Я виїхав з країни, або планую це зробити
Переглянути