У Туреччині може початися громадянська війна
П'ятеро людей, станом на понеділок, 10 червня, загинули під час антиурядових демонстрацій у Туреччині, що супроводжуються сутичками з поліцією. Турки виступають проти прем'єр-міністра 59-річного Реджепа Таїпа Ердогана й керівної Партії справедливості та розвитку. Владі закидають ісламізацію країни, що майже 100 років як світська, обмеження свобод громадян і недбале ставлення до природи.
28 травня поліція ліквідувала наметове містечко в парку Таксим-Ґезі в Стамбулі. Люди мирно протестували проти знищення зеленої зони, замість якої мали побудувати торговельний центр. Наступними днями тисячі осіб вийшли на вулиці близько 100 міст. Багато хто кидав у правоохоронців камінням і пляшками. Ті у відповідь застосували гумові кулі, водомети, сльозогінний та перцевий гази. З початком сутичок постраждали понад 3,5 тисячі людей. Ердоган наприкінці минулого тижня закликав припинити протести, "які виходять за рамки закону". У відставку йти відмовляється.
Центральні турецькі телеканали – залежні від влади, показують кулінарні та природничі передачі, а не протести. Після документального фільму про пінгвінів демонстранти взяли їх за символ. Цього птаха можна побачити на багатьох футболках і прапорах
Акіф ДЮЗ, 57 років, власник ресторану, Стамбул:
— Я боюся рахувати збитки. Мій заклад за 300 метрів від площі Таксим. У понеділок протестувальники побили вітрини, потрощили дерев'яні столи й стільці, перевернули фургон із рекламою і напоями. Того дня зайшли троє відвідувачів, у вівторок не було жодного. У середу постачальник привіз телятину і рибу, а ми не продали й половини попередніх запасів. Тиждень не працюємо. Це розпал сезону, щодня мене відкидає в мінус щонайменше на 1000 доларів. Син дзвонив у страхову компанію, чи можуть нам відшкодувати хоча б вітрини і меблі. Там сказали, що нічого не компенсуватимуть. Така вказівка уряду. Це роблять для того, щоб ми зненавиділи протестувальників, але вони справді заважають нормально вести справи. Збитки зараз у всіх, хто залежав від туристів.
Політика Ердогана мені не близька. До того ж свої погляди він насаджує силою, прагне зламати хребта будь-кому, хто з ним не згоден. У мене були перевірка за перевіркою, зрештою я перестав продавати вино. Не розумів, що відбувається, доки податковий інспектор не натякнув. Щойно повісили оголошення про заборону алкоголю, нас припинили "трусити". Зараз наші відвідувачі купують спиртне у супермаркеті, а я заплющую очі на це.
Пролилася перша кров, потрібні взаємні поступки, а Ердоган далі гне свою лінію. Дивує, як за такого сильного опору можна далі наполягати на цьому будівництві. Я розумію, що протести не вщухнуть, назад дороги немає. А попереду – тільки війна.
Ендер ЕЙДОГАН, 35 років, архітектор, Стамбул:
— Від першого дня виходжу на вулиці протестувати. З поліцією бився двічі. Вони зачепили мого 64-річного начальника. Я заступився, і тоді мене почали лупити четверо. Позавчора нас узялися відганяти від парку, хоч ми спокійно сиділи й розмовляли. Поліція намагається діяти різко і швидко, щоб ми не встигли зреагувати. Треба бути обережним, щоб не залишитися калікою через газ. Завжди маю при собі молоко – для промивання очей, і лимон, аби полоскати рота.
Я – архітектор, проектую готелі, приватні вілли. План перебудови площі Таксим – варварський. З усього я залишив би копії казарм (зруйновані 1940 року, їх мали відбудувати на місці парку і розташувати там торговельний центр. – "Країна"). Але велике питання, чи варто заради них знищувати парк. Іще одна мечеть тут непотрібна. Це означало б різати по живому серце Стамбула.
Кайя БУЙТЮРК, 41 рік, викладачка, Анкара:
— Важко передбачити, як далі розвиватимуться події. Стамбул – це не вся Туреччина. На півдні та сході в Ердогана потужна підтримка. Там можуть вийти на вулиці за нього. Стамбул опирається ісламізації, а от столиця Анкара – навряд чи проти. У моєму середовищі багато людей з вищою освітою вважають, що Ататюрк штучно обмежив вплив ісламу. Але він настільки притаманний нашій культурі, що за першої ж можливості відродиться на повну силу. Вже не кажу про прикордонні з Сирією чи Іраном території. Там підтримка уряду 100-відсоткова. Родичі чоловіка вважають, що поліція мала б жорсткіше розправлятися з протестувальниками, бо будівництво мечеті важливіше за якісь дерева. Чоловік думає інакше, бо навчався і тепер працює в столиці, а вони залишилися у глибинці.
Туреччина на роздоріжжі. Якщо протести не припиняться, втрутиться армія. Після виходу на барикади прихильників Ердогана почнеться громадянська війна. Але відступити зараз – означає віддати всі карти йому. Ердоган провадитиме свою політику ще жорсткіше.
Мехмет БОЙСАН, 31 рік, кондитер, Стамбул:
— Багато кому не подобається, що відбувається у країні. Донька заявила, що ходитиме до школи для дівчаток при мечеті щовихідних, бо тільки там навчать справді потрібних речей. Як пояснити 6-річній дитині, що не все так просто? Ми – європейська країна. Невже я не можу нічого вдіяти з тим, що моїй доньці прищеплюють цінності, які годяться хіба що для Ірану?
Мій брат – поліцейський. Каже, є наказ використовувати газ і гумові кийки, але не допускати серйозних травм.
Дерек ПАТРІК, 66 років, американський журналіст, Кемер:
— Я 20 років живу в Туреччині й бачу, як Ердоган припускається помилки за помилкою. По-перше, він налаштував проти себе всіх прогресивних турків. Його не сприймають адекватно ні інтелігенція, ні військові й узагалі всі, хто орієнтований на Європу. По-друге, у цих протестах варто було шукати компромісу, а не поводитись як диктатор. Не можна наказувати застосовувати силу проти свого народу. Жоден правитель не добився цим нічого доброго.
Ердоган не розуміє головного: щоб виграти війну, треба іноді програти битву. Можна було поступитися проектом у парку Таксим-Ґезі, аби пробувати далі гнути свою лінію. А зараз будь-яке рішення прем'єра натраплятиме на спротив.
Заарештували 300 офіцерів і трьох генералів
На багатьох прапорах і транспарантах протестувальників – перший президент республіки Мустафа Кемаль Ататюрк. Ататюрк означає "батько турків". Після поразки у Першій світовій Османської імперії, яка воювала на боці Німеччини й Австро-Угорщини, Ататюрк очолив війну за повалення уряду султана, подолання феодалізму та за світську державу. 1923 року проголосили Турецьку Республіку. Мустафа Кемаль відокремив релігію від держави й освіти, запровадив європейські одяг і право. Турецьку мову перевели на латинську абетку й очистили від арабських та перських впливів. Скасували феодальні титули і права. Жінки отримали змогу голосувати на виборах. Ататюрк також здійснив індустріалізацію країни.
Одним із наріжних каменів його політики стала сильна держава. Звідси – особлива роль збройних сил, закріплена у чинній конституції. З 1960-го військові тричі шляхом перевороту усували від влади уряди, які схилялися на бік ісламізації. У вересні торік понад 300 офіцерів і трьох генералів заарештували за підготовку перевороту "Кувалда" – проти прем'єра-ісламіста Реджепа Таїпа Ердогана, який прийшов до влади 2003-го. Їх засудили на терміни від 13 до 20 років позбавлення волі. Ердоган заявив, що більше не дозволить військовим втручатися у політику
3 
35413
Комментарии