Про що говорили в Одесі в неділю 4 травня
15.00
На Куликовому Полі навколо Будинку профспілок зібралися близько двох тисяч одеситів. Переважно – скромно одягнені літні люди. Заходять до приміщення. Двері й вікна вибиті, у холі обгорілі стіни та підлога. Валяються уламки закіптюжених меблів.
– Вначале стреляли, потом жгли. Их просто убивали, – плаче жінка з букетом червоних гвоздик.
– Их даже пытали, – додає чоловік. – Говорят, глаза выковыряли, какому-то человеку на спине вырезали крест.
– Это такие звери! – розмахує руками жінка. – Нужно организовать какую-то помощь. Мне из России звонила подруга, говорит, это нужно везде показывать. Пусть весь мир знает.
– Никто ничего не будет расследовать. Нам надо собраться и провести свое расследование, – додає інша жінка.
– Американцы прислали сюда шесть тысяч наемников! Это проверенная информация, поверьте! – кричить дівчина з натовпу.
На сходах Будинку профспілок – лампадки і квіти з георгіївськими стрічками.
– Я видел, как стреляли. Только в 20.15 ушел отсюда, – літній чоловік поволі нахиляється і ставить на сходи лампадку.
– А я ушел под утро. Вытаскивал раненых, – його співрозмовник спирається на ціпок.
– Не важно, кто позже ушел. Я тоже помогал. Лавры и ордена поделим потом.
На асфальті перед Будинком профспілок білою фарбою вивели "Геноцид. Киев – убийцы!"
– Осторожно, молодой человек, – літня жінка стежить, щоб ніхто не наступив на літери.
– Это – геноцид. А что они делают в Донбассе! Это Киев все. А с ними американцы. Но они ничего не сделают. Они бессильны, – беззубий літній чоловік розглядає напис.
– Смерть бандеровцам! – троє чоловіків вигукують із даху Будинку профспілок. Один тримає саперну лопатку.
Близько сотні присутніх шикуються в колону та йдуть до міського відділку міліції на вул. Преображенській. 2 травня правоохоронці затримали 120 учасників сутичок на Куликовому Полі. Проросійські активісти вирішили їх визволити. Дорогою скандують "Одесса, вставай – Бандеру прогоняй!", "Фашизм не пройдет!", "Спасибо деду за победу!"
– Почему только женщины идут? Где мужчины? Хорошо хотя бы Кадыров сказал, что с Чечни сюда приедут боевики к нам на помощь. Будем защищаться, – говорить кремезний бритоголовий юнак.
Колона займає половину вул. Пушкінської. Рухається повз будинок, де на одному з балконів висить національний прапор.
– Этот прапор жовто-блакитный ненавижу, этот тризубец и этот вонючий гимн, – киває жінка, років за 40, у чорній куртці.
16.55
Навколо міського відділку міліції зібралися кілька сотень проросійських активістів із парасолями. Дощ, холодно. 67 осіб, яких затримали 2 травня, випускають з-під варти.
– В Советском Союзе были недостатки, но были социальные программы, достойные зарплаты и пенсии. В Киеве засела какая-то группа, это фашисты натуральные. Они в 1941-м мирных жителей положили и сегодня опять пришли в Одессу, – виступає один із відпущених перед натовпом. – Сейчас зачитаю список, кого выпустили. Здесь на украинской мове, я буду пытаться переводить.
– Тут все знают украинский язык. Мы понимаем, но не любим! – вигукує з юрби жінка.
– Стреляев Анатолий. Этот дедушка был со мной в камере. 1941 года рождения. 20 июня, за два дня до начала Великой Отечественной, – виголошує недавній в'язень.
На відділку встановлюють російський триколор. Натовп скандує: "Россия!"
17.23
– Девушка, уходите, – каже до білявки з картою чоловік на розі Жуковського і Пребраженської. – Там возле отделения милиции сейчас что-то будет. Вам куда?
– Та я знаю, мені туди, – дівчина вагається спілкуватися з незнайомцем.
– То вам до кого? Вам Євромайдан чи будівля МВС? Я от шукаю майданівців, – чоловік переходить на українську.
– Вони щойно побігли до пам'ятника Дюку. А ви одеський бандерівець? – сміється дівчина.
– У сьогоднішній ситуації ми всі тут – бандерівці.
20.05
Біля пам'ятника Дюку Рішельє зібралося близько трьох тисяч одеських майданівців. На 18.00 через інтернет оголосили мобілізацію. На початку Потьомкінських сходів створили польовий медпункт і складають на купу бруківку й каміння. Серед натовпу з десяток юнаків у камуфляжі та з пов'язками "Правого сектора".
– Вот если бы я приехал в Москву и начал рассказывать, что хочу отделить кусок России, а на Кремль украинский прапор поднял? Но я же этого не делаю, а они лезут, – чоловік у камуфляжі спирається на біту.
Активісти ділять майданівців на дві частини й повідомляють імена координаторів.
– А вы знаете, что им раздали оружие? Понимаю, что лучше дома сидеть, но я должен был прийти. Нужно что-то предпринять, ведь у нас только голые руки и дубинки, – каже одному з координаторів чоловік у жовтій гірськолижній куртці. Тримає дрючка.
До пам'ятника Дюку підходить наряд міліції. Капітана оточують активісти.
– Каким образом ваше обмундирование и оружие попадает к сепаратистам? – хриплим голосом запитує юнак у балаклаві. – Парень смотрел мне прямо в глаза. Я подошел и спросил: "Кто ты?" Сказал, что одессит, и показал паспорт. У него спросили: где ты взял пистолет? Он сказал: "Мне дал капитан". – "Какой армии?" – Говорит: "Не армии, а нашей милиции". Почему этот ху… сос ходит и стреляет в наши спины? Как здесь не ругаться? При мне парню выстрелили в лоб, выходное с кулак, парень вырыгал свои мозги.
– Сука, как же они меня бесят, – кидає дівчина в бік міліціонерів.
3 
1
Коментарі