Найцікавіші події квітня
5 квітня
– "Мелодію" Мирослава Скорика ми вважаємо попсою. Її можна почути і в підземному переході від вуличних музикантів, і в театральних спектаклях, і в жіночих серіалах. Навіть на похоронах – адаптовану для духових інструментів. А от для китайської публіки це – екзотика. Сентиментальні, від музики плачуть, – каже диригент Віталій Протасов, 48 років. З оркестром столичної філармонії був на гастролях у Китаї.
– Виступали у п'ятьох містах. Люди приходили на концерт із нотами. Було дуже багато молоді. Відчувається, що класична музика для китайців ще трохи чужа. Але вони усвідомлюють, що мають справу з чимсь цінним.
Уперше в Китаї були 2012 року. Країна відтоді дуже змінилася.
Вразило, що за останній час тут з'явилося багато концертних залів для симфонічної музики. Тільки за минулий рік побудували 43. Китайці мають амбіції наддержави. У них ідея фікс – стати найкращими, найбагатшими, найуспішнішими на планеті. А що визначає високий рівень свідомості держави? Культура, зокрема – академічна музика.
Відповідно до побажань замовника, ми виконували вальси Йоганна Штрауса, "Лебедине озеро" Петра Чайковського і його П'яту симфонію, цикл "Картинки з виставки" Модеста Мусоргського і "Святкову увертюру" Дмитра Шостаковича. Спочатку китайський імпресаріо попросив зіграти також "Слов'янський марш" Чайковського, де звучить тема гімну Російської імперії. Але цей твір грати ми відмовилися.
Оркестр київської філармонії виступить разом з італійським скрипалем українського походження Вадимом Бродським. У програмі концерту – твори французького композитора Сезара Франка, фіна Яна Сібеліуса.
Київ, 19:00, Національна філармонія, Володимирський узвіз, 2
11 квітня
Сквоти – заселені неформальною молоддю приміщення. Найзнаменитіші – у Берліні, Лондоні, Барселоні, Куала-Лумпурі, Каракасі.
Про тусівку за київською адресою Голосіївська, 32, розповідає фільм Саші Лідаговського "Сквот 32".
Ліза, за сюжетом, працює фотографом у паспортному столі. Випадково знайомиться з компанією вільних музикантів і художників, які збираються в порожній будівлі. Сквот не зносять, бо тут ще живе єдина офіційна мешканка 80-річна Фаїна.
– У нас була група Bereznyaki Zoo. Ми з кимось постійно билися, щось віджимали, крали в магазинах їжу і бухло, – розповідає київський репер MC Fame – 33-річний В'ячеслав Семенченко. Зіграв у "Сквот 32" одну з ролей. – Мені було 19. Пацанів закрили, я залишився один на вулиці. Стою, кидаю м'яч у кільце. Ми одне одному шмотки дарували. На мені кепка одного друга, хокейка іншого. Всі в тюрмі. Хотіли ніби як репом займатися. Одного разу потрапив на концерт Сана (вокаліст гурту 5`nizza. – Країна). Потім із ним просто на вулиці перетнулися. Жив у його друзів, комуні художників у Харкові. Ми – практикуючі буддисти. Бувало, береш обітницю мовчання, їдеш у село, рубаєш там дрова і медитуєш, а потім повертаєшся до Києва і бачиш цю кількість реклами. Тобі на кожному розі намагаються щось втюхати. Щоб це усвідомити, потрібно ненадовго вирватися з міста, перетворитися з учасника на спостерігача процесу. Придивляєшся до міських людей і розумієш, як шоубіз влаштований. Реп зародився в неблагополучних кварталах. Спонсорували його сумнівні особистості. Артисти говорили все, що хотіли. А зараз це – індустрія. Якісь люди можуть вирішувати: "Так, цей хлопець у нас буде бунтарем. Цей солодким – для дівчаток. Хіп-хоп став музикою пияцтва і бл..ства.
Вихід у прокат фільму "Сквот 32", реж. Саша Лідаговський
12–19 квітня
– До нас із тим суржиком усі чіпляються, хоча маємо купу пісень чистою мовою. Просто іноді треба додати ліричному герою шорсткості, – каже фронтмен гурту Latexfauna Дмитро Зезюлін, 31 рік. – Якщо твою музику любить Джамала, Дмитро Шуров, якісь іноземні хлопці кажуть, що це – круто, дивно ображатися на чувака, який усе життя слухає якийсь ДДТ чи метал і пише коментарі, що Latexfauna – це отстой.
Із Тального, Черкаської області приїхав у Київ 2005 року. Коли в маршрутці кричав: "На зупинці", на мене дивилися, як на дебіла. В Інституті журналістики, де вчився, могли обсміяти за чисту українську. Я й тоді не піддався. А потім зрозумів, що можна говорити суржиком і бути крутим для російськомовних і україномовних. Навпаки, це буде додавати шарму і харизми. Якщо, звісно, співбесідник буде вслухатися у зміст моїх слів.
Використовую суржик у текстах по натуральності. Я не думаю чистою мовою. І стараюся бути максимально чесним із собою. Бо коли нечесно – це завжди видно.
Суржовий сленжок додає додаткового сенсу багатьом словам у наших піснях.
Якщо замість "ми мальчікі Австралії" заспівати "хлопчики", це буде нести якийсь педофілійний характер. Бо в українській мові хлопчики – це маленькі дітки. Російською, суржиком "мальчікі" – це сексуальні тінейджери, мужчини. Якщо ліричний герой у пісні заспіває "мене в тобі усе влаштовує", то наче не пацан, а інтелігент гречний це каже. А чуємо "мене все устраює" і одразу розуміємо бекграунд, весь культурний код пацанчіка. І що він говорить вагомі речі.
Львів, незважаючи на україномовність, найменше нас засуджує за суржик. У Києві є багато спротиву. Місцеві приховують своє сільське походження. Страшенно провінційне місто, де всі хочуть бути хіпстерами. Тобто людьми з великим прагненням доповнювати внутрішню порожнечу зовнішніми атрибутами.
Концерт гурту Latexfauna
12 квітня, Київ, 20:00, клуб Аtlas, вул. Січових Стрільців, 37–41
19 квітня, Дніпро, 19:00, Poplavok Music Hall, Набережна Січеславська, 7
12 квітня
– Є стереотип, що змішані бойові мистецтва дуже травмонебезпечний і жорстокий спорт, – каже учасник ліги WWFC Микита Черепанов, 24 роки.
– Але численні дослідження показали, що ММА (міжнародна назва змішаних бойових мистецтв – Mixed Martial Arts. – Країна) загалом безпечніші для спортсменів, ніж інші поширеніші види бойових мистецтв. Від черепно-мозкових травм бійці ММА страждають рідше за боксерів, за статистикою. Наприклад, боксера можуть збити з ніг, але він встане і продовжить отримувати по обличчю. А в ММА рефері одразу ж зупинить поєдинок, якщо боєць не може продовжувати захищати себе. І там немає необхідності бити саме в голову.
За видовищність, можливість використовувати кілька бойових технік одночасно ММА завоював любов глядачів, при цьому лишається відносно безпечним видом боротьби. Цікаво, що напередодні привселюдного зважування для визначення вагової категорії, бійці можуть скинути близько 10 кілограмів за добу. Після зважування, вони так само легко і швидко відновлюють свою вагу.
Міжнародний рейтинговий турнір зі змішаних бойових мистецтв Golden Coat ММА Championship-2019
Борці проведуть вісім поєдинків у восьми дивізіонах, один з яких – жіночий.
Київ, 18:00, Конференц-зал Hillsong Conference Hall, просп. Визволителів, 1
18–22 квітня
200 концертів на рік дає американський гітарист українського походження Естас Тонне. Народився у Запоріжжі, справжнє ім'я – Станіслав. На гітарі почав грати 8-річним. Після невдалої спроби вступити до музичної академії покинув інструмент.
– Я нещодавно дивився інтерв'ю Меріл Стріп. Згадувала, що її колись не взяли в якийсь фільм, бо вважали некрасивою, – розповідає 44-річний Естас Тонне. – Це її мало не зламало. Але вирішила, що все одно піде обраним шляхом. Мені теж колись один великий музикант сказав: "Краще тобі не грати". І, загалом, так і сталося. До музичної академії мене не взяли, сказавши, що я не чую звуків. І все. Я не грав 10 років. Кожному з нас в якийсь момент треба щось відпустити. Навіть якщо створити нібито правильні умови для розвитку людини, дати можливість отримати освіту, не факт, що вона зрозуміє своє істинне призначення. Все одно доводиться проходити крізь труднощі.
На початку 2000-х Естас Тонне переїжджає до США і знайомиться зі скрипалем Майклом Шульманом. Разом вони починають грати на ньюйоркських вулицях.
За останні 15 років Тонне записав 10 альбомів. Гастролює у Франції, Великій Британії, Німеччині, Ізраїлі, Мексиці, Індії.
Концерт американського гітариста Естаса Тонне
18 квітня, Львів, 19:00, філармонія, вул. Петра Чайковського, 7
20 квітня, Київ, 19:00, МЦКМ "Жовтневий палац", алея Героїв Небесної сотні, 1
22 квітня, Одеса, 19:00, Обласна філармонія, вул. Івана Буніна, 15
8 
35413
Коментарі