17 липня 2014 року в селі Грабове поблизу Тореза на Донеччині впав літак Boeing 777 компанії Malaysia Airlines. Усі 283 пасажири, в тому числі 80 дітей, троє з яких були немовлятами, і 15 членів екіпажу загинули.
Міжнародна слідча група з представників України, Малайзії, Австралії, Німеччини, Сполучених Штатів, Сполученого Королівства та Росії лише на восьмий день отримала доступ до місця аварії. Слідчі дійшли висновку, що літак був збитий ракетою "земля – повітря" із зенітно-ракетного комплексу "Бук". За свідченнями очевидців і командира проросійського батальйону "Схід" Олександра Ходаковського, "Бук" був у розпорядженні проросійських бойовиків. Одразу після катастрофи його переправили до Росії.
19 травня торік слідча група назвала чотирьох обвинувачених у причетності до збиття рейсу МН-17: росіяни Ігор Гіркін, Сергій Дубинський, Олег Пулатов та українець Леонід Харченко.
– У тому літаку була моя сестра Лі. Працювала стюардесою. Вдома на неї чекали чоловік і троє дітей, – каже 40-річна Сін ГУЙ-ПІН, адвокатка з Куала-Лумпура, столиці Малайзії. – Лі кілька років літала на внутрішніх рейсах. Зраділа, коли її випустили на міжнародні. Вони з Вонгом і дітьми зідзвонювалися щодня. 17 липня теж поговорили. 13-річна Руй-кі випрошувала косметику. Лі сміялася і відповідала, що треба почекати до 16-річчя.
Руй-кі – найстарша. Хон-каю було 11 років, а Шен-кай зовсім малий. Батько пояснив їм, що літак упав.
У Вонга не було проблем із дітьми. Він і так більшість часу проводив із ними. Лі багато літала. Але діти обожнювали матір. Я не могла замінити її для Руй-кі, хоча старалася заповнити цю порожнечу. У них були специфічні стосунки. Руй-кі з дитинства обожнювала батька. Вона шкодувала, що мало спілкувалася з Лі. З цим допоміг шкільний психолог. Працював із дітьми майже два роки. Вони змирилися, що їхня мати загинула. Часто в розмові навіть не уточнюють, як це сталося. Руй-кі намагається копіювати стиль Лі. Носить такі ж сережки, зберігає косметику.
– Нам довелося рости без матері, – каже Руй-кі. Навчається в малайзійському Пенангу. – Я добре пам'ятала її. Середній брат теж. А малий – ні. Татові боляче усвідомлювати, що наш брат росте так, ніби мами й не було. Я мріяла працювати в авіації, як вона. Відмовилася від цієї ідеї. Сподіваюся стати економічним аналітиком.
Перші два роки було важко. Втрату переживали гостро. Зараз біль притлумився. Життя йде далі. Навчилися жити без матері. Шкода батька. Він любить так, ніби вона досі жива.
Позаторік Вонг отримав грошову компенсацію – менш як $100 тис.
– Родичів налаштовували, що Росія має заплатити за скоєне, – продовжує Сін Гуй-пін. – Гроші не повернуть рідних, але чоловікові треба поставити на ноги трьох дітей. Ходить на групові зустрічі родичів жертв. Йому болить, що ніхто за це не відповів. Перші два роки уважно стежив за розслідуванням. Потім почав втрачати віру.
8 
35413
Коментарі