"Порошенко не обіцяв звільнити Донеччину й Луганщину"

 

У ВОЮЮЧИХ КРАЇНАХ ЛЮДИ ПОЗИТИВНО СПРИЙМАЮТЬ ТІЛЬКИ ПЕРЕМОГУ

Віталій ПОРТНІКОВ, 47 років, журналіст. Народився в Києві. З 2013-го веде політичну програму на телеканалі "Еспресо TV". Доти чотири роки працював на "ТВі". Спочатку ведучим, а останні два роки – головним редактором та президентом каналу. Автор аналітичних статей в українських і російських виданнях. Має власну колонку в ізраїльській газеті "Весті". Під час подій на Майдані, у січні 2014-го, через погрози російських спецслужб переїхав до Варшави. Повернувся в Україну після втечі екс-президента Віктора Януковича

Чому влада замовчує питання про особливий статус частини Донбасу?

– Люди і влада мають різне бачення проблем. Для українців особливий статус третини Донбасу – це поразка. Визнання, що частина нашої території фактично нами не контролюється. А для влади це величезна перемога. Адже вдалося зупинити наступ російських збройних сил за кілька кілометрів від Маріуполя, зберегти велику кількість людських життів і створити умови для переходу в майбутньому цієї території під контроль легітимної влади. Влада думає: людей, які цього не розуміють, бути не може. А якщо вони є, то це – провокатори.

Маємо ще одну проблему. Не пам'ятаю з історії ситуації, коли б суспільство схвально сприймало перемир'я. В країнах, що воюють, люди позитивно сприймають тільки одне – перемогу. Це проблема психології. Навіть якби Порошенко годинами говорив про особливий статус – це нічого не змінило б.

Хіба?

– Звичайно. Бо він би говорив про те, що людям не подобається. Що українські Збройні сили не готові стримувати зовнішню агресію. Що вона ще навіть не почалася, бо Москва не залучила сповна авіацію й танки. Що російські збройні сили можуть пройти через всю територію країни. Що сотні тисяч українців ніколи більше не повернуться додому. Що економіка після закінчення агресії відновлюватиметься десятиліттями. Хіба це сподобалося б людям? Ні.

Попередня влада теж із людьми не говорила, а ставила їх перед доконаним фактом. Наприклад, про непідписання асоціації з Євросоюзом.

– Влада цивілізованих країн відрізняється від влади нецивілізованих тим, що дослухається до масового роздратування. Цим і перевіряється її цивілізованість. Масового роздратування поки що нема. Якщо воно виникне – будемо бачити, чи наступає теперішня влада на граблі попередників.

Застосування асоціації відклали, а людям повідомили вже про факт.

– А як повинні ухвалюватися подібні резонансні рішення? Має бути широка громадська дискусія чи на референдум виносити це питання? Коридор для ухвалення таких кроків вимірюється годинами. Втілювати асоціацію чи ні узгоджували на самій верхівці ЄС. Того дня президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу з єврокомісаром Штефаном Фюле були в Києві. Баррозу постійно мав телефонний зв'язок із переговорниками України, Росії та Європи. Ніяк не могли знайти рішення, що задовольнило би три сторони. Тому ухвалили ратифікувати асоціацію без її імплементації. Якби запровадили зону вільної торгівлі одразу – Росія підняла би нам мита. А ми до цього не готові. Або відбулася б нова військова атака. До чого ми теж не готові.

За Порошенка на виборах президента проголосували більшість людей. Вони прекрасно знали, що він обіцяє мирне врегулювання ситуації на Донбасі. Він не обіцяв звільнити Донеччину й Луганщину.

Тему винних у розстрілі людей на Майдані вже зам'яли?

– Думаю, ні. У країні – війна. До цих питань повертатимуться. А громадськість має постійно нагадувати про них.

×