Протести в Колумбії тривають із 28 квітня. Президент Іван Дуке заявив тоді про підняття податків через епідемію коронавірусу. Пізніше скасував рішення й відправив у відставку міністра фінансів. Але акції не вщухають. Загинула щонайменше 61 людина

Ісабель МОРХЕ, 38 років, економіст, Калі:

– За рік карантинів зросла прірва між бідними й багатими. Вона й доти була однією з найбільших у Південній Америці. Хто ще якось борсався, просто у злиднях. Заходи безпеки були надто суворі. За торгівлю на базарі чи на вулиці арештовували. А це для багатьох єдиний заробіток. У фермерів згнили овочі. Бракує борошна та олії. Суспільству вистачило однієї іскри.

Зараз справа вже не в податках. Після 50‑річної громадянської війни 2016‑го підписали мирну угоду. Повстанці створили партію. Але країна виснажена. Чимало проблем невирішені. Прописали м'який перехід повстанців до мирного життя. Партія Дуке вважала, що умови занадто сприятливі. Фінансування ініціатив урізали й затримували.

Мій двоюрідний брат потрапив до бунтівників у 18. Здався 34‑річним. Усе його життя минуло в лісах. Освіти не має, але готовий працювати на землі. Йому дали ділянку. Звідти до найближчої школи 30 кілометрів. До лікарні – ще далі. Щоразу підвищена температура у племінника перетворюється на катастрофу. Йому запропонували знайти вчительку, яка погодиться приїздити чи оселитися там.

 

Севастьян АЛТРАНДО, 51 рік, журналіст, Богота:

– Доки була війна, про протести не ­йшлося. Вас одразу ототожнювали з бойовиками. Зараз ніби досягли миру, тож заявили про наболіле.

Найгостріша проблема – поліція. Мирні акції розганяють жорстко. Стріляють на ураження, забивають до смерті. Ми не знаємо точної кількості вбитих, зниклих на акціях – більш як 100. Два трупи викинули на дорогу за містом. Одного чоловіка дружина не могла упізнати. На тілі були сотні ран і ударів.

Поліція досі підпорядковується міністерству оборони. Там обіцяють провести нові навчання. Але це не допоможе. Всіх старих працівників треба звільнити. Влада на це не піде. Коли побачили, що втрачають контроль, відправили військових. Дуке оголосив, що серед мітингарів багато бойовиків і наркодилерів.

У великих містах палять відділки. У Калі не дали вийти поліцейським. Кілька загинули.

Мене запрошували модератором на переговори. Існує понад 20 груп зі своїми інтересами. Ніхто не хоче домовлятись і чути інших. Колишні бойовики вимагають земель. Фермери – захисту від бойовиків. Ті крадуть у них худобу десятками. Робітники думають про своє. Дуке відправляє на переговори місцеву владу. А жоден мер не може пообіцяти земельної чи медичної реформи.

Навчання в університеті дороге, стипендій мало. Молодь хоче безкоштовної освіти. Економіка цього не витягне.

Йорген БЕХТЕР, 29 років, юрист, Калі:

– Зараз центр протестів – Калі. Блокпости паралізували бізнес. По країні їх понад дві тисячі. Почався дефіцит продуктів і палива.

Уряд хотів знизити поріг оподаткування зар­плати. Ці люди й так ледве виживають. Для них важливий кожен песо. З другого боку, вони вимагають безкоштовного навчання в університетах і сільськогосподарської техніки для колишніх бойовиків. Дефіцит бюджету потроївся порівняно з 2019‑м. Пільг і виплат не буде. Навіть запропонований податок на розкіш нічого не вирішить.

У найбіднішому районі міста спалили відділок поліції і машини, з яких роздавали безкоштовні обіди. Вирішили, що влада наказала не годувати людей. А насправді вантажівки з продуктами застряли за 70 кілометрів.

Еріка ШАЇНУ, 30 років, еколог, Медельїн:

– Ми розуміли, що все закінчиться погано, коли після підписання миру почали вбивати активістів. Знайшли мертвими еколога, журналістів, представників корінних народів. Жодного злочину не розслідували. Бойовики повертаються. Наркокартелі контролюють цілі області.

Позаторік їздили працювати в регіони, де оселилися колишні повстанці. Їх усе влаштовувало. Дітей у школу відправляли неохоче. Владі не довіряли. Багато хто повернувся в ліси. Займаються контрабандою кокаїну. Торік фермери потерпали від регулярних набігів.

Влада не уявляє, що з цим робити. У країні більшість людей живуть за межею бідності, а міністр не знає цін на найнеобхідніше. Пішов у відставку, коли його запитали у прямому ефірі, скільки коштують яйця. Назвав учетверо нижчу ціну.

3 000 000 000 доларів становили збитки для колумбійської економіки у травні через акції протесту. Експорт кави впав на 52%

×