"Ліва половина тіла ціла, а правої - немає" - волонтер про пошуки загиблих на Донбасі

Більше року Ігор Слюсар в рамках місії "Чорний тюльпан" регулярно їздив на окуповані території - розшукував і евакуював загиблих.

В інтерв'ю журналу "Країна" згадав про випадки, які вразили найбільше.

Під Сніжним на Донеччині розкопували колишню артилерійську щілину, завдовжки близько 3 метрів. Викопуємо ґрунт, доходимо до тіл. Спека, вони вже почали розкладатися. Надягаємо загальновійськовий захисний комплект. Хтось – ще і респіратор, але від запаху він не рятує. Брали за руки-ноги, складали пополам і піднімали вгору. При цьому думка: хоч би в нього не розірвався живіт. Перший труп, другий, третій. Коли виліз з ями, було одне бажання – блювати. Після цього порушився сон. Марилося, що кругом повно тіл, згоріла техніка. Прокидався і не міг зрозуміти – де я.

Якось привезли вбитого. Навіть не змінився на обличчі – не встиг охолонути, тільки трохи пожовтів. Поклали в мішок, а той – у рефрижератор. Вранці мали відправити тіло в морг. Вночі наш хлопець вийшов покурити – влітає весь блідий, тремтить. Почув у бусику стукіт. Ніби в машині не мертві, а живі. Хоч труп і в мішку, але може рухатися, коли холоне.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Перше бажання - розстріляти" - пошуковик про евакуаційні роботи на Донбасі

Бачив тіло, поїдене тваринами. Ліва половина ціла, а правої практично немає. Коли приїхав додому, пішов на базар, знайшов м'ясний ряд. Став і дивлюся. Мені треба було вижити цей стрес – щоб м'ясо перестало асоціюватися з трупами.

Повне інтерв'ю з Ігорем Слюсарем читайте в журналі "Країна" від 17 січня.

×