Матір кримського політв'язня Геннадія Афанасьєва 45-річна Ольга Афанасьєва приходить у кафе стомленою. Півторарічне розслідування справи, суди та вирок синові даються взнаки. У Києві намагається говорити про Геннадія з представниками влади та ЗМІ, щоб мати надію на його визволення.
Геннадія Афанасьєва затримали у Сімферополі представники ФСБ 9 травня 2014 року. 24 грудня суд Москви визнав його винним у тероризмі. Нібито був причетний до "Правого сектору" разом з Олегом Сенцовим, Олександром Кольченко та Олексієм Чернієм. Афанасьєва засудили до семи років позбавлення волі з відбуванням покарання у колонії суворого режиму.
Давав покази слідству, у яких визнав винним себе та інших фігурантів справи.
Проте 31 липня 2015 року на суді над Олегом Сенцовим та Олександром Кольченком Геннадій відмовився від показів і повідомив, що давав свідчення під тиском.
Тепер чоловік сидить у колонії суворого режиму Республіки Комі, у Сиктивкарі.
Як спілкуєтеся з сином?
- Основне спілкування Гени з зовнішнім світом — листи. Наприкінці жовтня вдалося потрапити до нього на триденне побачення. Говорив мало. Я його розумію. Щодня сіре небо, сірі стіни, сірий одяг, сірі люди. Немає яскравих фарб, якими можна було б поділитись. Хіба те, що він би розповів другові, але не мамі. Мене жаліє.
В основному говорила я. Про підтримку друзів, за якими він скучив і просив у мене їхні фотографії. Йому цікаво навіть, яке листя сьогодні на дереві! Та було мало часу. Розповіла, що має відкритися виставка його фотографій у Львові. Він дуже зрадів, але сказав: "Здається, це в якомусь іншому світі".
Це було перше довгострокове побачення?
- Так. На короткострокових говорити не можна майже ні про що. Лише побутові питання, погода, природа... У Лефортово та у Ростові є приміщення, де матір від сина відділено склом. Могли лише долонями поєднатись через нього. Як у фільмі. Ти піднімаєш слухавку, а поряд сидить людина, що слідкує за тим, що ти говориш. А у жовтні я мала можливість обійняти свою дитину, погладити її по голові та сказати теплі слова.
В яких умовах перебуває Геннадій?
- Умови погані. На кожному кроці порушуються права людини. Він у колонію потрапив 8 жовтня, а сьогодні 10 листопада. За місяць має чотири стягнення, встиг посидіти у штрафному ізоляторі. Вже перевели у колонію суворого режиму. Це найгірші умови. Нам удвічі зменшили побачення, передачі, бандеролі. Залишаються лише листи, котрі не факт, що потрапляють до нього. Там нічого немає. Стілець, тумбочка. Ліжко о шостій ранку піднімається і до одинадцятої вечора не можна прилягти. Зараз його утримують у загоні, де всього 91 людина. Коли Гена розповідав, як виглядає барак, я вже знала про це з фільмів. Довгий, прямокутний. Частина — спальні місця із тумбочками, а далі загальні кімнати. Всю спальну частину зранку перекривають, і 91 дорослий чоловік залишається на ста з лишнім квадратних метрах простору. Цілий день нічим не займаються.
Як годують?
- Харчування в тюрмі не дуже. Ось зараз у мене була одна-єдина передача до колонії. Коли я була на побаченні, ми домовились, що не передаватиму нічого зайвого. Маю право відправити за рік дві передачі не більше 20 кілограмів кожна та одну бандероль. Це і речі, і їжа. Все. Звичайно, йому хочеться цукерку, огірок, помідор. Передала вісім кілограмів меду, пару - горіхів, кілограм сухофруктів. Цигарки. Гена не курить, але там це потрібно. Щоб людина півроку могла не померти з голоду та прожити хоч якось. Взагалі все дуже складно.
Все, що ви передаєте, доходить?
- Не знаю. Якби він написав, що половина передачі не дійшла, навряд той лист пропустили б.
Передаєте якусь літературу?
- Він просив у мене виконавчий кодекс, ще якісь юридичні книги. Проте нічого не прийняли: сказали, що має їх виписувати сам. Для цього повинен мати на рахунку гроші і отримати дозвіл. Це надзвичайно багато перешкод. Ми поклали гроші йому на рахунок, але не знаємо, чи дійшли. На них зможе виписати книжки та купити продукти у кіоску, якщо дозволить адміністрація.
Нещодавно була акція у честь Дня народження Генадія у Києві, подібна відбулася у Празі. Люди підписували листівки Гені, дарували книжки. Як чином їх передадуть у колонію?
- Думаю, ми це вирішимо. Днями обговорювали. Не обов'язково передавати особисто в руки. Ми могли б поповнити ними бібліотеку колонії. Так чи інакше книжки туди потраплять. Ми вдячні цим людям. Шкода, що була погана погода. Багато людей через стан здоров'я не змогли бути з нами довго.
Геннадій за останній час отримав чотири стягнення...
- Так, це парадоксально. За половинку леза, котре йому підкинули, за те, що невчасно вийшов на зарядку, присів на ліжко. Там можуть оголосити стягнення за все. За те, що ти живий. Усе це — помста. Ми з ним про це говорили. Як у людини, що місяць провела по столипінським вагонам, приїхала до СІЗО, відсиділа у карантині, може після стількох обшуків з'явитися лезо?
Ви спілкуєтеся з родичами інших кримських ув'язнених?
- Дуже добре. Допомагаємо, підтримуємо. Не завжди є час зустрітися, бо всі працюють. Беремо разом участь в акціях, підбадьорюємо одне одного. Тепер це вже якесь братство. Я спілкуюся з політв'язнями Росії, з батьками хлопців, що сидять по "Болотній справі" (відома як найбільша кримінальна справа проти учасників протестного руху в Росії 2011-2013 років — gazeta.ua) З родичами Кольченка та Сенцова ми не були знайомі до визнання Гени (що показання дані під тиском, 31 липня 2015 року — gazeta.ua). Стали друзями вже в серпні. Говорили, що хотіли познайомитись і раніше, але не знали, як це зробити в таких умовах. Ми з мамою Саші Кольченка та його сестричкою в одному місті живемо. Сестра Олега Сенцова - у Москві, регулярно їй телефонуємо. Хороші люди. А от із родичами Олексія Чернія не маємо жодного контакту. Не бачили, щоб хтось до нього приїжджав.
Як ставляться до вас у Криму? Чи змінилися стосунки з родичами, знайомими?
- Ті, хто знав Гену близько, не повірили у його винуватість ні разу. Підтримують нас. Хто не знав, тим все одно. Але ефект слідство отримало. Люди бояться говорити, підтримувати. Навіть в інтернеті. Знайомі бояться лайк поставити під моїми постами у Facebook про сина. Важко було і є. В тюрмі сидить моя дитина, але я сиджу разом із ним.
Держава якось підтримує вас? Фінансово чи юридично?
- Олега та Сашу підтримують. У мене поки такого немає. Зараз окрім фінансової допомоги важлива дипломатична. Потрібно будь-як забрати хлопців із Росії. Вчора була зустріч з представниками Міністерства закордонних справ, яка нас усіх потішила. Були дуже відкриті, ішли на розмову. Самі пропонували нам деякі речі, які ми поки не озвучуємо, але це дуже приємно.
5 листопада ви подали касаційну скаргу. На що розраховуєте?
- Юрист думає, що справу не переглядатимуть. Або строк збільшать до 12-15 років. Я не чекаю перегляду справи. Чекаю, що Україна домовиться із Росією і політичними рішеннями, дипломатичним шляхом хлопців заберуть сюди. Мені все одно, як домовляться. Головне, аби звільнили хлопців. Усіх.
Чому Геннадій відмовився від показань і заявив про тиск слідства? Він же, напевно, розумів, що це призведе до посилення вироку?
- Я його про це питала ще тоді, коли він зізнався і ми змогли зустрітися в Ростові. Я патріот, але найперше мама. Сказала йому: "Розумієш, до чого це призведе? Строк може бути удвічі більший? Ти міг би отримати умовно-дострокове звільнення або якесь помилування президента. Відповів: "Ні я, ні хлопці нічого з цього не робили, ми ні в чому не винні. Не хочу сам сидіти нізащо і щоб хтось сидів з моєї вини. Якщо потрібно 15 років, сидітиму 15".
Вас підтримують міжнародні та українські організації?
- Є велика інформаційна підтримка. Товариство "Меморіал" визнало сина політв'язнем, Amnesty International проводить велику акцію на його підтримку. Вчора мали зустрічі з ООН, ОБСЄ. Насправді велика підтримка.
3 
1
Коментарі
1