Україні нав'язують провінційний образ - Влад Троїцький

 

Україні потрібно вчитися нової художньої мови, нового типу менеджменту, розуміння, що культура є тією надбудовою, яка формує суспільство. Це не тільки приємне проведення часу. Через культуру приходить ідентичність.

Так вважає режисер, художній керівник гуртів "ДахаБраха", Dakh Daughters, "ЦеШо", проекту Nova Opera, президент міжнародного фестивалю ГогольFest Влад Троїцький. Про це він розповів в інтерв"ю "Апостроф. Лайм".

Gazeta.ua вибрала 7 найцікавіших його тез.

Про культуру

Україні нав'язують провінційний образ: "який ми талановитий народ". Але де це? Чому всі яскраві голоси проявляються за кордоном? Студенти консерваторії мріють виїхати за кордон. Тому що тут немає виразного ринку, який би формував елітарність сучасної культури. І немає простору, куди ти приходиш і розумієш, що там модернова Україна, Україна завтрашнього дня. Є, звичайно, трошки території "Мистецького арсеналу". Але це тільки презентаційна форма. А продакшну, де цього вчаться, де це робиться, де крутять викруточки, у нас, на жаль, немає.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пісня "Дахи Брахи" стала саундтреком до американського серіалу

Про досвід інших країн

У Польщі, Угорщині чи Прибалтиці центри сучасного мистецтва – це дуже модне місце, велике, добре обладнане інфраструктурно, технологічно. І щільно пов'язане з іншими проектами - з Європою, Америкою. Наприклад, Катовіце – польське місто в депресивному районі. Та який там концертний зал! Один із кращих у Європі. І вони розуміють, що це обличчя.

 

Або Більбао. Це ж просто диво, яке сталося з депресивним містом. Він весь став феноменом архітектурного переосмислення – середньовічне місто трансформувався в модерне (місто в Іспанії. У 1992 році уряди Іспанії та Баскської автономії об'єдналися з приватними компаніями, залучили творчих людей з багатьох країн, щоб здійснити грандіозну Містобудівну програму і реконструкцію Більбао. Відродження міста називають "ефектом Биольбао". - gazeta.ua).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На "Французькій весні" покажуть фільми-бестселери

Про телебачення

Іноді з жахом натрапляєш на якийсь український канал, починаєш слухати, що говорять ці люди. Це апелювання до жлобскої, примітивної тупої свідомості. І це неприємно, принизливо для країни.

Про Київ

У 1960-1970-ті роки в Києві було поняття культурної еліти, коли композитори, математики, фізики, лікарі, режисери, поети – це була якась надбудова, яка формувала свідомість і почуття України, Києва. Але потім щось сталося, це все зруйнувалося. І зараз цього прошарку не існує.

Немає таких амбітних культурних проектів, які говорили би, що Україна – модернова країна. Ми говоримо про реформи, що Україна рухається до світлого майбутнього. Але всі устремління – це нерівна боротьба з корупцією, яка полягає в тому, щоб кидатися один в одного какашками і кричати, хто більший корупціонер.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: З появою Онуки українська музика прогресує

Про ГогольFest

Ми в Маріуполі робитимемо ГогольFest. Я зустрічався з мером. І у мене було дивне відчуття, що в Маріуполі надії більше, ніж у Києві. Здавалося б, прифронтове місто, 30 кілометрів до лінії фронту. Але, мабуть, це загострене відчуття миру, здатність цінувати цю хвилину дає їм амбіцію трансформувати місто. Там йде ремонт драматичного театру.

Про культурне середовище

 

Що мене втішило у недавній поїздці до Львова? Там низка бізнесменів розуміють, що Львів туристичний їх не влаштовує як жителів. І вони починають замислюватися про формування власного культурного обличчя. Бізнес об'єднався і вирішив провести фестиваль класичної музики LvivMozArt. Запросили Оксану Линів, прекрасного диригента, яка працює в Австрії, і зробили помітна культурну подію. Відбувається синергія бізнесу і влади. І вони розуміють, що середовище – це не тільки гарний дизайн, але ще і якісь духовні речі.

Київ ще до цього не дозрів, але теж є обнадійливі чинники. От зробили маленьку кав'ярню чи ресторан, але вже не просто заробляють гроші, а заморочуються, щоб це була культурне середовище.

Про музику

Музика в Україні цікава. Та про це не дуже багато людей знає, тому що немає простору, де це було би проявлено. Крім трьох імен - Мирослав Скорик, Валентин Сильвестров, Євген Станкович – нікого толком не знають.

×